Зараз політологи зламають собі голови, визначаючи що це таке є «радикальний центризм». Якщо ще хтось не чув, то саме так голова партії Слуга народа Корнієнко назвав ідеологію цієї партії. Дехто з експертів може навіть заявити, що такої ідеології не може бути, доводячи це розумними міркуваннями про лівих, правих і власне центристів...

Але я скажу так: радикальний центризм — це концентрована «какая разніца». Ще й в агресивній формі.

Тобто коли на будь-які прояви небайдужості головною відповіддю є: «та какая разніца», яка промовляється з таким собі викликом. Ця «какая разніца» загалом стосується будь-яких національних та державних питань, які потребують напруження для усвідомлення, які спонукають до вибору і які мали б бути основою для формування успішної держави. Основним переконанням адепта такої ідеології є «та всі вони однакові» та «а шо, тобі більше усіх треба». Сфера власного добробуту при цьому є єдиною сферою, на яку «какая разніца» не поширюється. В усіх інших випадках підтримується агресивний нейтралітет, який виражений у фразі «я внє політики» та у ситуативному пристосуванні, коли це є вигідним.

Відповідно заявлений радикальний центризм це дійсно така ідеологія, яка згідно підручників існувати не мала б, або мала б лишатися невизначеною і неоформленою у партію через невелику кількість прихильників. Але в реаліях України вона виявилась близькою більшості населення. Бо вони цю ідеологію сповідують у повсякденному житті, і нарешті таки змогли проголосувати за абсолютно таку саму партію.

Звісно, творці цієї ідеології (не плутати з публічними представниками названої партії) розуміють, що вона не здатна бути основою держави, не може визначати ніякий вектор розвитку і не несе ніякої цінності. Вона створена зовсім з іншою метою: руйнація зсередини держави як такої.