Читав я мудриї думки,
Як треба прикладом всім бути, прічом, лише за рівнем нашого буття.
Бєз всякіх там хахляцкіх витребеньок.
І всі захочуть, так як в нас і приєднаються скоренько.
І Крим. І весь Донбас, паймут сваю ашипку.
Папросяцца назад, всє самі пріпалзут.
А мы іх прімєм так, как єсть.
С радным шансоном, с Пушкіннашимвсьом.
Тагда і зажывьём на завість падпіндосным варагам.
Аж гай гудєть на балалайку будєт!
Берьозавый, із сітца, ясєнпєнь.

А шонєтак?
Північныє корейцьі, как толька подивилися на рівень життя південних, нєсравнєнно высший ніж у них, так вже одразу й скинули своїх вождів комуністичних і возъєдналися в єдіную страну, в адну країну.

Зрусифіковані карелы, лопарі, і решта єрз'ї і мокши, комі і удмуртів, послали нафіг зрадників своїх — Гундяїв з Путіними тощо.
С Фінляндієй з'єднались вже давно, ввєдя втарой язьік, бо как полярними ночами без Пушкіна заснуть в нордічєском своём комфортє?
Усё как у людєй.
І благодєнствуют давно, і ті, і ті.

А ми все сваримось, — то мова, то між двох нас три гетьмани, то знов язык...

Прімєр нам нада брать з товаріщєй отих.
Учіцца, і єщьо раз.
Учіцца, і задумацца аб єтом.
Ом.
Амінь, ну, тоєсть.