«Я не хочу розважати глядача, я хочу розбивати його очікування»
/Дмитро Сухолиткий-Собчук/
Драматургійні «фішки» в його фільмах — як мертвому припарки. Бо стрічки — без душі і серця. Ніби викидні.
Кидається в око штучність історій і характерів. Натомість — епатаж заради епатажу. Суцільний. Бо ж він чув на лекціях у виші, що кіно, тіпа, не має лишати глядача байдужим.
От він щосили і вийожується, аби по-максимуму спровокувати й ошелешити глядача. Шок — не як засіб, а самоціль. Кінцева мета. Ото і весь його «академізм». Ср@ний. До того ж, судячи з «Памфіру» — буквальний.
Аби вразити, «творець» вдається до найзбоченіших форм. От і жруть персонажі лайно. А шо тут такого, якщо наш «фелліні» так бачить?! Тим більше, коли йдеться про дітей загиблого АТОвця. І справді, чому б комусь не примусити їх скуштувати екскрементів.
І яке ж «високе мистецтво» без відчайдушної мастурбації. Та без цього — не бути шедевру!
Якщо ж персонажі займаються сексом, то чому б партнерці у підтвердження щирості своїх почуттів не погризти партнерові нігті на ногах?
У його кіні, хіба що відтинання голови немає. А все інше — в наявності.
Герої не викликають емпатії, історії не чіпляють і не затягують, бо зануритися у ці морально-психологічні, ментальні нечистоті притомній людині не видається можливим.
Відраза, огида, антиестетика, антимораль, підступний і підлий антиукраїнізм — ось «художній» стиль Сухолиткого-Собчука. Моральна потвора не може не знімати потворного кіна.
Але зараз у нас — цілий тренд такий. Чим гірше — тим краще. Хто влучніше й більше плюне у людську та національну гідність українців, той і виграв.
Український глядач позбавлений свого кіна. Бо якщо він прийде на сеанс, то побачить якісь потворні, маячливі фантасмагорії зі штучно створеними персонажами шокуюче карикатурних, ущербних, дегенеративних, жорстоких, збочених українців. Таких, як у «Памфірі». Там лише обгортка українська, а всередині замість їстівного — відомо що.
Ніби творці — не українці, а московити, що знімають фільм відповідно своїм уявленням про українців та наративам кремлівської пропаганди.
Це масована й системна дегуманізація українців, аби викликати до них відразу і зневагу. Безкінечні помиї. Де повно лайна, руского матюччя та іншої скверни, але немає душі, серця, світла, тепла, ніжності, надії. Української сутності, самості.
Ось у чому наші «митці» змагаються між собою. За «Дзигу». Хтось та й обов'язково отримає. І чому б не той самий сухолиткий.
Глядачі про «Памфір»:
Також за темою: