Кремль уже давно зробив ставку на силове протистояння з усім світом. Для постійного підтримки високого рівня конфліктності необхідно час від часу брати участь у військових конфліктах. Для цього потрібна не лише сучасна техніка, але й солдати, реальні живі солдати, простіше кажучи – гарматне м'ясо. Справа в тому, що сучасну дорогу техніку і роботів робити надто дорого, і у Росії це не дуже добре виходить. Максимум, що здатна зараз виробляти Росія з військової робототехніки, – це дистанційний маніпулятор, який був гордо названий роботом-аватаром і гарний костюм робота , в якому, як виявилося, ховався аніматор.

Втім, треба визнати, що роботи ніколи і не будуть повноцінною заміною живого гарматного м'яса з однієї простої причини. Звичайні солдати набагато дешевші. Навіть прості маніпулятори-аватари коштують мільйони доларів, а солдат-строковик, або навіть контрактник, обходиться державі набагато дешевше, майже задарма. Батьки народили, вигодували та виховали його, у 18 років до них прийшла повістка, і готового «солдата-аватара» забрали до армії. Державі залишається тільки вкласти йому у голову основні командні налаштування, щоб він був готовий вбивати інших людей за невеликі гроші і з невеликими накладними витратами. Однією з таких обов'язкових базових налаштувань солдата є патріотична пропаганда.

Кумирами для російського народу є зараз не вчені, інженери, конструктори, а вожді та полководці, які відстояли та посилили Росію (Російську імперію, СРСР). Перемога СРСР у Великій Вітчизняній війні сьогодні зведена у державний культ. Причому у Росії СРСР вважають Росією, просто з іншою назвою. На Росії особливо пишаються своєю військовою потужністю – новими ракетами, літаками, підводними човнами та іншою зброєю. Для правильних патріотичних налаштувань на основних телевізійних каналах культивуються високооплачувані популярні шоу Соловйова, Шейніна, Скабеєвої та ін. Дітей починають патріотично виховувати ще зі школи. Вже у 4-му класі у предметі «Навколишній світ» є відповідна тема «Патріоти Росії». Але основна увага приділяється не нудним шкільним предметам, а найцікавішій позашкільній роботі з дітьми. Це різноманітні та добре фінансовані державою військово-патріотичні та військово-спортивні клуби, військово-патріотичні ігри для дітей та підлітків, різноманітні акції, як, наприклад,  «правнуки Перемоги» та ін.

Головним помічником Міноборони Росії у справі патріотичного виховання дітей є відомий ще з радянських часів ДОСААФ (Добровільне общество сприяння армії, авіації та флоту). Нещодавно ДОСААФ став засновником Юнармії . Головна заявлена мета руху: патріотичне виховання росіян віком від 8 років. Для проведення заходів під егідою руху використовується інфраструктура Міністерства оборони Російської Федерації та ДОСААФ. До 2020 року на території Росії створено понад 100 центрів військово-патріотичного виховання, частина з них стануть спеціалізованими, де готуватимуть загони юних десантників, льотчиків та танкістів. Офіційний гімн руху — пісню " Служити России" російські школярі старанно навчають під час уроків музики. При цьому цілком закономірно простежуються аналогії російської Юнармії з німецькою Гітлерюгенд.

Дедалі сильніше посилюється мілітаризація російського суспільства. Дітей та підлітків планомірно готують до майбутніх війн. З них вирощують гарматне м'ясо, яким згодом буде розпоряджатися держава та власники приватних військових компаній, такі як Євген Пригожин. Цей колишній карний злочинець, який відсидів у СРСР 10 років, який володіє і розпоряджається ПВК, а зараз відповідає за неофіційний силовий блок Кремля. При цьому ставиться Пригожин та його шеф Путін до своїх солдатів та найманців, як до гарматного м'яса.

Велика увага ФСБ Росії у своїй роботі приділила саме молоді. У 2014 році з'явився цікавий "Підручник патріота Росії". За змістом він нагадує посібник для підготовки титушок – бойових загонів для розгону демонстрантів, які не згодні з діями влади. В Україні за часів Майдану вони показали себе досить дієвою зброєю в руках влади, хоча й недостатньою для її збереження. Зовні цей "підручник" нагадує комікс. Таким чином, запозичений успішний західний досвід малих друкованих видань для публіки, яка не любить багато читати. Зроблений трохи неохайно, цей комікс схожий на самвидав. Так використовуються старі КДБшні напрацювання поширення серед населення вигідних для влади чуток та фальшивок, маскуючи їх під своєрідний заборонений плід, який, як відомо, солодкий. Брошура виконана у чорно-білому виконанні, зручному для ксерокопіювання та недорогого тиражування.

На думку професора Лепського, цільова функція цього підручника – створити поведінкові стереотипи та масову підготовку людей, переважно молодого віку. Там є такі способи мотивації тих, кому цей підручник призначається: анонімність, безкарність, захищеність спецслужбами, рух вгору ієрархічними сходами. Непомітно відбувається підміна поняття патріотизму на безпринципність, шантаж, дискредитацію, вбивство. Мотивується така поведінка вигодою руху вгору ієрархією.

На титульній сторінці – образ ляльковода. Це збірний усталений образ ворога для патріотів Росії, оскільки основна легенда, у яку вони вірять – те, що всіма демократичними державами світу управляють якась група підлих буржуїв, переважно американців і євреїв. Перші сторінки репрезентують читачеві образ патріота як уболівальника, який переживає за країну, як за свою команду (у переказі О. Шевельової ). Він має бути цілком і повністю відданим державі та її ідеології, виявляти нетерпимість до інакодумства, вміти виявляти як собі подібних, так і інакодумців. Керівник постає у плащі, капелюсі і темних окулярах, тобто. у класичному образі співробітника спецслужб.

На 3-й сторінці виділяються категорії вболівальників-патріотів за рівнем готовності до активних дій. На 4-й сторінці вищезгаданий "співробітник спецслужб" постає як спостерігач та організатор співпраці патріотів із "органами" (сторінка 5).

На наступних сторінках йдеться про дії патріота у військовий та передвоєнний час. Описуються терміни "особливий період", "передвійськовий період", "військовий період" (стор. 6), з акцентом на відносинах із суміжною державою. Зазначається, що війна може бути й неоголошеною. Патріоту у особливий період наказується сприяти органам безпеки, у передвоєнний період займатися вербуванням, у час війни – воювати (стор. 7, 8).

У розділі, присвяченому ворогам (сторінка 10-1), вони поділяються на ворогів держави, церкви, політики та… негласної політики. Вказується, що слово "вороги" вживати не слід. Його слід заміняти на словосполучення "особливий контингент". Повідомляється, що патріоти повинні докладати зусиль для знищення особливого контингенту, зменшення його активності або переключення на інші сфери діяльності. Російській несистемній опозиції буде цікаво дізнатися, що вона теж входить у поняття "особливий контингент". У підручнику патріоту пропонується непомітно сприяти органам у протидії ворогам, причому "особи, які перешкоджають таємній політиці держави та церкви, підлягають знищенню" (стор. 11).

На сторінці 15 повідомляється, що патріоту належить розвивати "тролінг", перераховуються різноманітні прийоми, якими для цього слід користуватися — від простого приклеювання ярликів в коментарях до витончених прийомів на кшталт поводження з нескінченними скаргами, що ганьблять у різні організації. На сторінці 16 йдеться про групову роботу, спрямовану на дискредитацію "особливого контингенту", з натяком на залучення кримінальних структур до впливу на нього. На сторінці 17 розбираються засоби впливу на "контингент", серед яких фізична дія та псування майна. Наприкінці "підручника" наголошується, що слід знати досконало. Зазначається, що "людей виправдовують метою", що явно схоже на вираз "мета виправдовує кошти", вжите Макіавеллі у творі "Государ".

Згадку серед представників "особливого контингенту" ворогів церкви, як і подальші неодноразові відсилання до співпраці патріотів з офіційними релігійними організаціями, слід розглядати в контексті практично офіційної співпраці РПЦ з органами, яка бере свій початок від дня заснування Сталіним у 1943 році.

У лютому 2019 року світ побачив художньо-документальний фільм "Ліцензія на злочини", в якому головну роль зіграв чудовий російський актор і справжній патріот Росії А.Пашинін, який від початку агресії Росії у 2014 році втік з Росії в Україну і з тих пір захищає Україну зі зброєю у руках. Одним із центральних елементів фільму є "Підручник патріота Росії". За словами голови громадської ради організації "Кавальєр" К.Слободянюка, цей документ було передано громадянином Росії, який залишив Росію у 2017 році через відмову від участі в активних діях з проведення диверсій.