На прикладі Орбана зручно демонструвати тип європейських політиків, які не те що не бачать ситуацію в розвитку, а просто не хочуть її так бачити. Та й розвитку, мабуть, не хочуть.
Орбан наголошував, що Угорщині потрібні постачання газу з Росії. При цьому підкреслював це так, що було зрозуміло – йому важливий не так газ, але важливо, щоб саме з Росії. Це було дешевшим. Це було зручніше. Це не вимагало змінювати статус-кво, що склався.
І Орбан виявився не в змозі зробити наступний крок – розміркувати, що через пару місяців Росія як надійний, дешевий та зручний постачальник просто випарується. Як лідер однієї з країн ЄС він усе знав про санкції і цілком міг би збагнути, що Росію просто стирають з карти європейських економічних зв'язків. І після цього не буде жодної дешевизни, зручності та статус-кво.
Але Орбан не поміркував. Не захотів. Не вважав за потрібне. Виявився не в змозі.
Тому що бачити ситуацію в розвитку — це вище за його здібності і проти його способу мислення. Він діє виходячи з того, в якій точці він знаходиться зараз, і зовсім не готовий усвідомити, що його рішення стане причиною грандіозних проблем для його країни вже на наступному такті історичного годинника — з тієї банальної причини, що цей годинник іде, а не стоїть.
Про моральну оцінку позиції Орбана в контексті вторгнення Росії в Україну говорити зайве, тут взагалі все ясно. Вибираючи між явною ганьбою та неминучими змінами, він відверто вибрав ганьбу.
Гаразд. Але ж зміни він все одно отримає, як не присідай. А ганьба в нього вже є.
Full House.