Взагалі, позиція деяких людей щодо російської мови нагадує мені неприйнятну для мене позицію щодо зброї. Зараз поясню, у чому саме.

Більшість людей, що свідомо перейшли на українську, прекрасно розуміють, що мова — це зброя. Власне, для величезної кількості українців це є ледь не основним аргументом на користь українізації.

Бо Росії вдалося захопити області, де кількість російськомовного населення була традиційно високим. Бо своєю метою Росія називає вже не «захист російських громадян», а «захист російськомовного населення». Бо саме російською в першу чергу поширювалися пропаганда та фейки — ще до початку війни і навіть до початку Майдану 13-14хх років.

Мова — це дійсно зброя.

Але хто сказав, що вона має стріляти лише в один бік?

В кожній суперечці щодо права на володіння/носіння зброї з'являються опоненти, які одним з аргументів наводять наступний: в людей навколо буде більше зброї, серед людей навколо є погані та хворі, вони мене застрелять.

Ці люди завжди ставлять себе в позицію жертви, в їхньому світогляді зброя — це не те, що здатне їх захистити. Це те, що буде лише в їхнього ворога. Тому краще її заборонити і не використовувати.

Та все ж це так не працює. В бандита та хворої людини зброя буде. В потрібний момент в них буде пістолет, а в тебе лише газовий балончик. В них буде автомат, а в тебе дрючок в руках. Ти заздалегідь сам ставиш себе в позицію жертви, яка обов'язково програє.

І ні, моя аналогія не про те, що всі українці мають зараз русифікуватися, відмовлятися від рідної мови та намагатись бороти величезну пропагандистську машину РФ російською ж мовою. Це неможливо та безглуздо. Моя аналогія не про те, що російська мова є потужною зброєю, а українська — дрючком. Це зовсім не так.

Проте, якщо в мене вже є великий та досить потужний ініструмент (один з найбільших на ютубі), просто взяти і викинути його через те, що він російськомовний — рівно так само безглуздо.

Якщо я вже маю в руках зброю, чи маю я від неї відмовлятися? Чи маю я ізолювати себе від руського міра, якщо маю можливість не лише споживати, а створювати меседжі? До того ж, ті, які люди з-за північного кордону поширюватимуть?

Мені не потрібно маніпулювати, мені не потрібно брехати. Щоб принизити Росію в розмові про космос достатньо просто казати правду. Щоб не програти в інформаційній війні, потрібно бити у відповідь. В тому числі — на полі ворога.

Наш проєкт підтримує велика кількість росіян, яких мені не потрібно кормити мизамірськими лозунгами та вдавати, ніби війни не існує В нас дуже простий соціальний договір: я кажу те, що маю на думці та створюю контент, вони цей контент споживають та підтримують. Знаючи, що проєкт український. Знаючи про моє ставлення до Росії, до війни та й до російської мови/російськомовного контенту загалом.

Я категорично проти того, щоб українські митці розважали росіян або створювали для них культурний продукт. Я проти російських гастролей нашими зірками зокрема та проти відвідин країни-ворога в цілому.

Але якщо хтось із них віддалено розповідатиме російською мовою, як в росії справи із космосом, а росіяни за цю правду їм сюди, в Україну ще й платитимуть, я не матиму жодних претензій.

В той самий час я обома руками виступаю за розвиток україномовного культурного продукту. Українського кіно, української літератури. Музики, театру. Блогів на ютубі. Я іноді підтримую українських авторів. Та неодноразово просив наших глядачів-співвітчизників: якщо маєте зайву копійчину, краще закиньте її комусь із наших суто україномовних колег. Бо україномовну альфацентавру частково досі годує російськовомна. І я вважаю це абсолютно нормальним. Мені лише шкода, що я досі приділяю україномовній частині АЦ недостатньо уваги, але шляхом делегування повноважень та розподілу задач сподіваюся подолати й цю проблему.

Україномовний простір має розвиватися. Але він має розвиватися не всупереч, а завдяки. Ми маємо створювати український контент через те, що ми — українці, а не через те, що поруч є скажена країна, метою якої до останнього подиху буде наше знищення.

Мова — це наша зброя. Яку ми маємо використовувати як всередині країни, створюючи умови та суспільно-культурний простір для наступних поколінь. Так і за межами України: ми маємо достукатись до французів французькою, до німців німецькою, до більш глобального світу — англійською. І так, до росіян ми маємо достукатися російською. Не тому що війна колись скінчиться і ми побіжимо обійматися попри тисячі вбитих українців. А тому що там, де немає українських наративів та меседжів, обов'язково з'являтимуться лише російські.

Україна не має ізоляціонуватися. Вона має виставити піки та батоги на північ зі сходом. І транслювати свої думки із пряниками на південь та захід.

Я розумію людей, які хочуть обмежити обіг зброї. Але це не означає, що я погоджуюся з їхньою думкою.

Свою зброю я віддавати не збираюся.
Павло Поцелуєв, керівник Альфа Центавра.