Оповідання було фантастичне, і наче ж і не про рашизм.

 

Словом, майбутнє. Земляни ведуть виснажливу космічну війну з якимись там іншопланетянами. І от один землянин, русскій спецназівець, отримує задачу: летіти «на планету Хошь-не-Хошь» (да, цитата не звідти), і привезти на Землю одного пацанчика. Підлітка.

 

Вже в рейсі з тим малим додому бравий спецназівець розуміє дві речі. Точніше, три.

 

А) Підліток має цікаву мутацію: все, у що він вірить — збувається. Наприклад, він повірив, що склянка розіб'ється — й та розбивається. Підліток просто не знав, що склянки на борту зорельота не розбити й молотком.

 

Б) Такі магічні дії завжди коштують підлітку здоров'я. Від «віри в склянку» він аж знепритомнів.

 

В) На Землі підлітка збираються переконати, що іншопланетян, із якими триває війна... не існує! І вуаля: іншопланетний агресор зникне сам собою. Як роса на сонці. А що магічний підліток від того надірветься й здохне — нікого не гребе.

 

Далі підліток, стисло кажучи, говорить спецназівцю «ти добра людина!» — і дохне. І до спецназівця доходить: перетворити його (спецназівця) на добру людину коштувало от рівно таких же зусиль, що й коштувало б знищити цілу цивілізацію.

 

Не буду тут далі розписувати філософію про те, як мегагуманіст, що накатав таку чудову сторі, одночасно виявився записним фашиком Сєргєєм Лукьянєнко. Фашизм ніколи не прописаний ні в прізвищах, ні в генах, а от у мізках — да, і часто мніт сєбя «антифашизмом».

 

Але прекрасно інше. Це оповідання називалося — увага — «КАТЕГОРИЯ Z».

 

-------

 

Да, саме «називалося». Зараз воно скрізь, де мені вдалося нагуглити, зветься «Категория Зэт». Ну-ну.

 

З. І. Авжеж, в оповіданні буква "Z" — не про спецназівця, а саме от про того підлітка.

 

І все-таки...