З деякими творами мистецтва стикаєшся не заради задоволення, а через якесь відчуття боргу, щоб хоча би таким чином бути дотичним до зображеного. Зазвичай вони називаються важкими. Хоч автор спеціально і не перевантажує книгу, а, навпаки, йде назустріч читачеві, та це ніяк не буде легкою прогулянкою, тому треба бути готовим.

Скандал навколо тиражу з одного боку притягнув обговорення, та все ж таки забрав велику частину уваги від самої історії. Те, що ця книга видана самотушки, додало рок-н-роллу нашому літературному процесові і вже щось говорить про автора і дух самої книги. Те, що створено навколо, позитивно доповнює її.

Над контентом від військовим іноді витає елемент звинувачення читача, що поки автор був в окопі, ти сидів в теплі, необхідність готуватись до цих справедливих претензій може відштовхувати. В цій же книзі автор найбільше звинувачує самого себе, він намагається зрозуміти всіх, навіть негативних героїв, кожен сам за себе відповідає. Книга про те, як зробити вибір і вивозити його.

Характерно, що розділ про учебку і службу в мирний час називається відчай, а про початок війни надія. Одна з найтемніших сторінок новітньої історії України стає можливістю для перетворення. Народжується герой, який знаходить себе в найважчих умовах.

Автор наголошує на тому, що книга не про війну, і її мають зрозуміти й ті, хто напряму до бойових дій не причетний. І школа, і учебка, і інші соціальні інститути і системи тоді були налаштовані на те, щоб зробити з людини раба, і протистояння цьому є лейтмотивом книги. Іноді герой йде на поступки, іноді бореться не найблагороднішими методами, за що себе картає, та сліди на дорозі ведуть саме до свободи.

Книга заохочує до емоційного співпереживання, виснажує там, де потрібно і не гарантує хеппі-енду. Іноді герой здається непереможним, та потім зізнається у своїх слабостях і зазначає, що є над чим працювати. Багато битовухи і рутини, та за ними вічні питання, на які кожен має знайти відповідь.

Трохи не вистачає мотивації на початку книги, герой ніби нізвідки зізнається в тому, що мріяв бути солдатом. Теми зросійщення суспільства малувато. Стиль іноді занадто мінімалістичний, може не вистачати художніх засобів, які би додали спец ефектів книзі.

Загалом історія не закінчується на останній сторінці, це не герметичний текст, і так само, як на нього вплинули передісторія і контекст, впливатиме і майбутнє, яке активно творить автор. Зараз вона може сприйматись інакше, ніж в момент видання, а через роки скаже щось нове, з нею можна буде співставляти свої відчуття. Це спосіб згадати себе, поглянути собі і вічі і піти далі.