Іноді треба робити екскурси в історію.

В 2000-2001 роках відбувалися акція «Україна без Кучми».

Почався «Мінський процес» і в періодиці ми почали читати інший загаловок — «Україна не без Кучми».

Сьогодні — Україна з Кучмою? Принаймні таке питання виникає, коли Україну в офіційних переговорах представляють україножери Медведчук і Шуфрич. Коли президент Порошенко є бізнес-партнером Ахметова, а той же Медведчук вільно заробляє брудні кошти тут в Україні, яку він намагається знищити. І має паспорт український. Очевидно, є і російський. Але не гоже холопам вимагати дотримання закону і позбавлення громадянства за подвійне громадянство.

Зять Кучми контролює величезні ресурси і значну частину медіа простору країни. Проводить помпезні заходи, привозить відомих іноземних політиків. І серед всього того квітне й сам Кучма.

Нинішній правлячий клас — це колективний Кучма. У своєму посланні з трибуни парламенту президент заспокоїв правлячий клас: все лишиться як було. Принаймні, він буде за це боротися. Загалом вірні учні Кучми будуть за це боротися, бо це гарантія їх самозбереження у владі. Лише бананова республіка у центрі Європи гарантує їм процвітання. І вони будуть Україну в такому стані тримати, навіть розуміючи, що вона так ризикує просто зникнути. Але їм все одно.

От тільки не все одно нам. Україну не виведеш в офшори. Майбутнє дійте не капіталізується десь на Кіпрі. Патріотизм не товар. Україна має перестати бути олігархічним князівством. Олігархія має бути ліквідована як суспільний клас, а ті, хто здатен цивілізовано вести бізнес, повинні це робити без приватних фракцій у парламенті, вільному доступі до публічного ресурсу та в обхід податкового законодавства.

п.с. А на фото лідер акції «Україна без Кучми» Юрій Луценко із головним антагоністом. Дуже мило, правда?