Високорозвинуту, розумну і духовну ( розумна значить духовна) людину неможливо виховати в хаотичному , деградованому суспільстві втратившого систему цінностей і живучи тваринними інстинктами примножуючи зло. Тому основний вектор напрямку розвитку суспільства і держави являється доктрина «Суспільство Знань» та являється краєугольним каменем розвитку суспільства. В деградованому суспільстві не можливо виховати високорозвинену духовну особистість, здатну вільно творити та служити собі, суспільству та вищому началу. Тому необхідний зовсім інший підхід та методологія управління суспільством виражена в державній владі. Як відомо людина являється соціальною особистістю і якої якості буде суспільство такої якості набуде і пересічна людина. Тому важливо трансформувати в кращий стан саму державу, яка творить власний народ. Тільки достатньо розвинуте «суспільство знань» зможе народити людину майбутнього – духовну особистість. Тому основним нашим завданням має стати розбудова «суспільства знань», як базової площадки народження людини майбутнього – духовної людини, щасливої, баготої духовно і матеріально, розумної, спосібної, знаючої, сильної, люблячої себе, близьких, громаду, державу і світ. Але для того щоб втілити доктрину «Суспільства Знань», щасливого суспільства майбутнього потрібна велика системна трансформація, як самого суспільства так і держави, громади і аж до системи самоорганізації пересічного громадянина. Це вимагає впровадження нових системних понять та програм у всіх аспектах життєдіяльності суспільної та особистої організації. І перший крок до суспільства знань правильна народна організація у вигляді нового типу державної організації – «Мережева Держава» та «Мережева Влада».

Мережева Влада бере курс на інтелектуалізацію суспільних та економічних процесів, обумовлює чіткі визначенні поняття «суспільство знань» з акцентом на наступних його фундаментальних рисах:

1) суспільство знань — це цілком нове суспільне явище, а не «стара економіка, освіта, адміністрація».
Для нас суспільство знань — це суспільство, де природничо-наукові знання являються тією основою, з якої виростають освіта і культура. Водночас знання стають провідним і сталим фактором економічних, освітніх, політичних та інших процесів;

2) розвиток народу та його господарства під час переходу до суспільства знань має спиратися на поєднання розвитку наукового потенціалу з вироб ничо-технологічними можливостями;

3) для побудови суспільства знань має постійно зростати рівень людського інтелектуального потенціалу.
Збільшення інтелектуального прошарку українського громадянського суспільства в свою чергу призведе до технологічної революції. Головним засобом суспільно-економічного розвитку, повинно стати підвищення людського капіталу нації та якості її продукції за допомогою науки і технології.

Доктрина складена з програм, які в свою чергу сформульовані з чітко вираженими постулатами вибору шляху до суспільства знань:
1. Інноваційність суспільної організації та економіки, її гнучкість і відповідність вимогам суспільства знань мають забезпечуватися за рахунок:
— підвищення ролі наукових знань і високих технологій;
— виділення галузей з високими значеннями продуктивності праці та доданої вартості;
— посилення економічної й науково-освітньої інтеграції з передовими світовими країнами;
— об'єднання можливостей університетів та науково-дослідних інститутів (НДІ) у проведенні досліджень і створенні нових технологій, орієнтованих на отримання якісно нових і конкурентоспроможних продуктів.
2. Інновації мають впроваджуватися за умов ефективної взаємодії сфер науки, виробництва і державного управління. У досягненні спільного успіху вирішальною є роль держави, яка має полягати:
— у створенні умов для розвитку наукового потенціалу , фінансуванні розширення інфраструктури та ін.;
— у сприянні ефективній співпраці сфер науки і виробництва;
— в організації суспільного консенсусу щодо науково-технологічного шляху розвитку країни.
3. Політика держави у сфері економіки має бути орієнтована на визначені вище провідні цілі та передбачати:
— підтримку структурної побудови виробництва;
реалізацію ідеї кластерів, орієнтованих на виконання певного завдання комплексів наукових і продуктивних сил;
— ефективне поєднання політики щодо виробництва з політикою підтримки науки і технологій.

В швидкорозвиваючому технологічному світі Україна повинна стати країною, яка прийняла концепцію національної інноваційної системи науки і технології, як провідного елемента політики . Варто відзначити такі особливості та сильні сторони інноваційної системи: стабільність систем освіти, управління та інститутів інноваційно — наукової діяльності, співпраця університетів та приватного сектора, наявність ринку венчурного капіталу та регіональних програм розвитку.

Політику України у сфері науки, інновацій та технологій повинна формувати Рада з наукової та технологічної політики під головуванням прем'єр-міністра. Рада ухвалює заснування стратегічних центрів (кластерів), що мають ключове значення для розвитку суспільства, бізнесу й промисловості, а саме: в сфері енергетики й захисту навколишнього середовища; металопродукції й машинобудування; лісової галузі; охорони здоров'я; інформаційної й комунікаційної індустрії. Дані центри зобов'язані забезпечувати координацію дослідницьких ресурсів у країні та за кордоном .

Рада являтиметься головним дорадчим органом Уряду з питань моніторингу, оцінки та визначення головних напрямків політики в галузі технологій та інновацій

Національне фондове агентство з технологій та інновацій виступить як активний інвестор. Агентство буде підзвітним Міністерству праці і економіки держави й розподіляє більшу частину бюджетних коштів, що виділяються на прикладні дослідження. Фонд стане основним джерелом фінансування державних досліджень і розробок, орієнтованих на бізнес.

Фонд ефективно фінансуватиме дослідження і розробки, орієнтовані на створення експортних продуктів. Цей фонд на певних стадіях фінансує розробки практично всіх успішних національних технологічних компаній . Дієвість Фонду обумовлена його незалежним статусом. Незалежність дозволяє фонду діяти більш оперативно, а також на довшу перспективу, ніж діють політичні структури. Хоча фонд має звітуватися перед міністерством торгівлі і промисловості за витрачання коштів, міністерство не вправі приймати рішення про фінансування конкретних проектів — це вирішує сам Фонд. Через свої технологічні програми він відкриває нові теми там, де виявляє необхідність у дослідженнях і розробках. Ці програми плануються спільно з університета ми й компаніями та передбачають створення керівних груп із представників дослідників, промисловості та уряду. Фонд також відкритий для пропозицій щодо проектів, які не вписуються в уже існуючі технологічні програми, фінансуючи такі проекти за умов, що вони відповідають його критеріям технологічної та економічної перспективності й передбачають співробітництво з іншими компаніями або університетами. Тобто нові ініціативи йдуть і знизу, і згори.

Розробка та комерціалізація інновацій одним із ключових інститутів української інноваційної системи повиненна стати Академія «Індустрії 4.0» технічних досліджень з власними технопарками, організацією, що займається прикладними політехнічними дослідженнями. Вона надає допомогу клієнтам у підвищенні конкурентоспроможності шляхом розробки нових технологічних рішень і прикладних технологій. Крім того, вона сприяє передачі технологій шляхом участі в національних і міжнародних дослідницьких програмах і мережевих структурах співробітництва. Багатопрофільна дослідницька система охоплює наприклад такі області політехнічних досліджень: біотехнологію, енергетику, цифрові інформаційні системи, телекомунікації, промислові системи, мікротехнологіїй сенсори, матеріалознавство й будівництво.

Потім на черзі створення державної спеціалізованої фінансової компанії, а також офіційного агентства кредитування експорту України, головними завданнями, якого являтимуться стимулювання і розвиток зовніш- ньоекономічної діяльності малих і середніх підприємств, зокрема через надання фінансових послуг. Крім того, ця організація брала б участь у реалізації регіональної політики уряду. Основна мета українських промислових інвестицій, тобто державної акціонерної інвестиційної компанії, полягає в поліпшенні умов діяльності малих і середніх підприємств шляхом залучення інвестицій фондів ризикового капіталу. Компанія надає послуги по фінансуванню бізнесу у вигляді кредитів, гарантійних зобов'язань і гарантій експортного кредиту. Ця компанія може і сама вкладати кошти безпосередньо в акції конкретних компаній, особливо тих, що займаються діяльністю, яка вимагає врахування довгостро кового ризику.

І нарешті завершальне; в уряді країни системні рішення щодо функціонування всіх без виключення галузей потрібно приймати крізь призму науки і техніки і тільки тоді ми маємо шанс вирівнятись та зайняти достойне місце у світовому співтоваристві. Ми цього заслужили тепер необхідно це втілити.