Вітер омиває береги острова, що розкинувся на березі океану — людина сама стала тим клочком землі, що має дати надію на життя всім хто шукає правди: немає вже сподівань на Бога, є лишень мрії про новий світ, що повинен розкрити свої обійми для людства. Вода змиває все старе, — і лишень пісок залишається на землі аби всі побачили малюнки людей, що живуть на цьому острові та чекають поки якісь інопланетяни прилетять та побачать ту кульутуру, котру створила людина аби дати світу свою душу, що плаче за житям.

Людна стала правдою — людина несе в собі ту енергію, котра має змінити все навколо, людина чекає на свій час, котрий має обернути пісок у мелодію, котра повинна зупинити Землю аби вона більше не крутилася: Земля це квадрат, котрий тьмяніє та розвиднюється від чорно-білого сонця, що засинає та просипається аби люди могли жити. І не буде більше нічого незвичайного, — просто всі стануть розглядати у мікроскоп частини небесного світила, що обернулося на тепло аби зігріти серця людей, занепокоїних про своє майбутнє та ці люди стали складати легенди про те як із неба прибуде ракета, котра стане їх рятівним колом: тепер всі стануть любити життя аби не позбутися його та не втратити свого зв'язку із Богом, що дав усім розум аби ми всі могли любити свободу та своє серце...

Світ змінюється — і більше немає старих обличь: всі стали новими та самобтуніми, і більше не може бути місця для зітхань, всі люди обернулися у блискавку, котра дає пробудження для людей, що прибули із іншої планети у цей острів аби стати богами: людина стає живою та розумною і світ стає пристанищем для істот, котрі мають свій інсрумент на котрому видно душу життя. Музика лунає звідусіль — і всі більше не можуть бути безучасними, всі мають створити свою мелодію, котра мусить виткати із повітря картину зрілого.

Так, це народження спасителя, це нова хвиля життя, котра прибула із іншої планети аби принести із собою цілий світ із новими інтсрументами для будівничих, котрі мають закласти наріжний камінь існування розумної цивілізації: тепер уже не може бути розпачу, всі стали розуміти що їм не обійтися без скрипки, що дає сонцю натхнення існувати та пливати до суші. Життя наближається до заходу сонця, і цей захід має стати тою подією, котра перевершить усі сподівання, світ має омиится енергіями світла, котре прибуло на острів людини щоби людина могла відчути те що вона живе і те що в житті є глибинний сенс, котрий може дати тобі твій шлях, якщо ти станеш шукати своєї правди у океану, що поглинув цілий всесвіт аби давати жертвопринесення для твого серця, котре тане перед прекарсним світом місяця, що пливе за водами та відблискує яскравими барвами життя все що можна назвати тінями забутих предків.