Що робити військовим і родинам військових у Сторожинецькій громаді  і не тільки

Не встигли ми оговтатись від пандемії COVID-19, як на зміну їй прийшла війна. Насправді, вона вже була з 2014 року, а якщо додати термін гібридна, то набагато раніше.

У діючих військових є потреби, які в першу чергу стараються закрити рідні і близькі. Хтось своїми силами, хтось за допомогою влади, волонтерів і небайдужих людей, а хтось в розпачі — не знає до кого і куди звернутись, як допомогти, як не нашкодити і не бути обдуреним.

Найдієвішим у цьому випадку є групи взаємодопомоги і взаємопідтримки. Так, неоднозначне українське прислів'я — гуртом, легше й батька бити, в даному випадку є ефективним правилом. Група людей об'єднана спільними метою і завданнями в більшості випадків швидше досягне потрібного результату, аніж одна людина 

До того ж додається ще одна, не дуже позитивна, але реальна частка життя. Війна стосується тих, в кого в родинах є діючі військові, плюс відсоток небайдужих.

Отже, групи взаємолопомоги і взаємопідтримки  у форматі реальних зустрічей офлайн? Десь будуть потрібні і вони, та завдячуючи прогресу, є мобільні, є соц.мережі, є месенджери. Учасники  - діючі військові по можливості, пам'ятаймо про безпеку, їх близькі і рідні, перевірені волонтери, військові звільнені з військової служби, реально небайдужі люди. Умови участі — добровільність і щире бажання допомогти.

Я не кажу, що все вдасться з першого разу, є закономірності створення і діяльності групи. Потрібно буде пройти не дуже приємні моменти, приструнити своє «я», навчитись чути і слухати, йти на компроміс, доходити до спільного знаменника, але головне результат — реальна допомога нашим військовим.

Уважний читач спитає, аякже родини і близькі військових, котрі полягли в бою. Все залежить від їх волі, бажання і можливостей, хочуть долучитися до груп взаємодопомоги і підтримки, мають силу і волю працювати в подібних групах, отримують позитивні емоції від роботи в них, не травмуються повторно, тоді групи будуть їм на користь. 

Взагалі проживання втрати і горя — це дуже індивідуальний процес, хтось робить це на самоті і тільки на самоті, хтось підпускає до себе тільки рідних і близьких, хтось ще священників, лікарів, психологів і соціальних працівників, а хтось готовий до роботи у групах.

Правда групах взаємодопомоги і взаємопідтримки психологічного типу. Де присутні тільки рідні і близькі, воїнів, котрі загинули на війні і відповідний фахівець. Група закритого типу і  діє за певними правилами.  Участь у групі без ніякого примусу, тільки добровільна. Тоді буде терапевтичний ефект. 

У груп взаємодопомоги і взаємопідтримки є можливість комбінувати діяльність і рости. Так, з часом коли група стане командою, наступним кроком стане реєстрація неурядової громадської організації (НГО), окремої або філії вже існуючих всеукраїнських. Для захисту громадянських, юридичних і соціальних прав і інтересів її учасників. Але для того, щоб НГО була ефективною і дієвою, їй все ж потрібно пройти шлях від групи до команди.

Слава Україні! Героям слава!

Шануймо полеглих! Дбаймо про живих. 

І хай допомагає нам Бог.