Кажуть, що перевертні, то все казочки, які посивіли і втратили актуальність разом з законом про декомунізацію. Але так кажуть ті, хто не звик бачити речі зсередини, а лише бігає оком по предметах, які приносять зиск.
Мені доводилось бачити не одного перевертня за свої ще не довгі роки, та навіть більше – спостерігати за його народженням.
Люди амбітні, трішки талановиті та дуже обдаровані, тупі та розумні, з освітою середньою та вищою, всі вони схильні в одну мить перетворитись на перевертня, бо їх об'єднує жага влади та готовність швиденько зжерти конкурента на тепленьке місце.
— Ось бачиш цього приємного молодого чоловіка з козацьким оселедцем? Це чиновник Х, приємний у спілкуванні, з натяком на кругленький живіт під вишиванкою, істинний патріот своєї країни, в церкву щонеділі ходить, хоче, щоб країна люба процвітала. Одним словом золота людина, побільше б таких...
Але як тільки почнеш з ним спільне діло, і справа дійде до кошторису, одразу з-під вишиванки починає стирчати хутро, виростають гострі ікла і слина розлітається у всі боки.
— Так ви розумієте, що у нас на це грошей не передбачено, — жаліється чиновник Х, а очі в цей час печуть тебе пекельним вогнем.
Потім наївна жертва перевертня бігає протягом року, а то й більше, і свої вкладені у спільну справу гроші повертає, а перевертень знов перетворюється на людину і звітує перед керівництвом. Але перед тим, як представити верхівці, що керує, свої успіхи, понароблює той нечестивий мільйон селфі з своєю чуприною у різних позах в пишно вишитій вишиванці на фоні бурхливої діяльності, щоб не виникало ні в кого питань, що він за державний кошт в морі дарма вус полоще.
А бувають вже досвідчені перевертні, харизматичні, неймовірно талановиті, які здаються тобі цікавими особистостями, за якими зазвичай так люблять слідувати маси.
— Бачиш, яка красива жінка, хоч вже й у літах, в минулому акторка, але окрім цього й досвідчений чиновник. Вона вміє так чарівно посміхатися, як не вміє жодна людина, і кожне українське слово таке добірне і смачне вилітає з її вуст, що я кожного разу з трепетом в серці прислуховуюсь до цього неймовірного щебетання...
Одного разу зайшла колежанка харизматичної чиновниці Z, щось запитала у неї, і наша героїня люб'язно відповіла з чарівною усмішкою на обличчі, а коли жіночка вийшла, ця неймовірна посмішка перетворилася на справжнісінький звіриний оскал. Це вже потім я дізналася, що посміхатися, коли треба і кому треба, то справжнісіньке мистецтво, яке винагороджується підвищенням, і яким чудово володіють перевертні.
Майбутнього перевертня розпізнати легко: він біля свого начальника робиться одразу меншим на зріст, бігає за ним, як хвостик, а як отримує найменшу владу, хоча б і брудненький сіренький стільчик дрібного керівника, одразу починають в нього різатись перші гостренькі зубки, якими вже час від часу кусає підлеглих.
Кажуть, що ще до мого народження таких вовкулак було багато і ходили вони під червоними стягами, як звичайні пролетарі, але торували собі шлях вгору звірячими посмішками та зашматованими долями...
Кажуть, що часи змінилися, але перевертні й досі існують. І досі потрібно не втрачати пильність і берегти своє життя від ненажерливих пащ цих створінь.