Політичне життя України продовжує вирувати навіть в умовах війни. За інформацією політолога Олега Постернака, яку підтвердили й мої джерела в різних політичних таборах, зараз активно формується новий політичний проєкт за участю одразу двох колишніх президентів – Порошенка та  Ющенка, а також ексголовнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. При цьому технічним кандидатом у президенти може стати Оксана Білозір, а Юлії Тимошенко пропонують посаду спікера Верховної Ради. Проєкт нібито отримає серйозне фінансування для розбудови регіональних структур.

Але погляньмо на ситуацію тверезо. Що ми маємо? Віктор Ющенко, який останні роки більше цікавився бджільництвом та вишиванками, ніж політикою, раптом претендує на крісло прем'єра. Оксана Білозір, чий політичний вплив давно обмежується виступами на концертах, – на роль технічного кандидата в президенти. А Юлії Тимошенко пропонують посаду спікера Ради. Серйозно? Людині, яка все життя боролася за президентське крісло?

Мої співрозмовники в оточенні Порошенка підтверджують його інтерес до проєкту, але визнають складність узгодження позицій з іншими учасниками. Джерела, близькі до Тимошенко, говорять про «попередні консультації», але натякають на категоричне небажання лідерки «Батьківщини» погоджуватись на другорядні ролі.

Щодо Валерія Залужного – ситуація ще цікавіша. За інформацією від людей, знайомих з ситуацією, йому справді пропонують долучитися до проєкту, але поки що не можуть визначитися з роллю. Схоже, його прізвище хочуть використати як «прапор», але без реальних владних повноважень.

Виглядає так, що ми маємо справу з класичним прикладом спроби «зліпити» політичний проєкт з усіх, хто має хоч якийсь рейтинг або впізнаваність. При цьому очевидно, що такий «вінегрет» з колишніх президентів, військових та естрадних діячів навряд чи зможе ефективно функціонувати як єдина команда.

Окремо варто відзначити timing цієї ініціативи. В умовах повномасштабної війни, коли країна потребує єдності, такі політичні маневри виглядають щонайменше недоречно. Хоча мої джерела і підтверджують факт перемовин, більшість з них висловлюють серйозні сумніви щодо життєздатності такого проєкту.

І останнє: за моєю інформацією, значні фінансові ресурси для нього поки існують лише в планах. А без серйозного фінансування такі політичні конструкції зазвичай розвалюються ще на етапі формування.

P.S. Звісно, в політиці можливі різні сценарії, але поки що цей проєкт більше нагадує спробу створити інформаційний привід, ніж реальну політичну силу. Хоча, зважаючи на підтвердження від моїх джерел, повністю ігнорувати цю інформацію також не варто.