Телеграм-канал з вигаданими розмовами https://t.me/vygadany_rozmovy
- Вроді заспокоїлись, уроди…
- Та вроді…
Лех прислухався. Було не те щоб тихо, але канонада відкотилася кудись в сторону.
- Чуєш, Мелік, а як у вас в школі ставилися до товстих?
- Ну… у нас досі толерантна школа була на цю тему. Взагалі не пам'ятаю щоб когось за вагу чморили.
- У нас теж, хоча в цілому були звичайни такі «пацанськи» вдношення один до одного. Ось, наприклад, був у нас один пацік, він був реально товстий, але з тим — реально вумний. Так його рока за чотирі підкалували лише декілька разів, да й то так собі, не зле. Тому що нормальний пацан був.
- Отож. Тому й не чіпали.
- Саме так. Хоча як зараз кажуть взагалі булінг — це було, чого тут скривати. Був у нас один персонаж, якого чмирили як могли. У нього тільки погонял було штук десять.
- А чому саме його чморили?
- Та хто ж знає. Такий собі гопник-лузер. Хоча й не дурак був. Але був постійно жертвой якихось підйобів, іноді прямо жорстких.
- Ну давай, розказуй же. Я ж бачу що хочеш розказати, хех.
- Та насправді багато всього.
- Давай, розказуй про саму підлу таку підйобку, прям ось щоб стидно за тебе стало.
- Добре, добре. Але я тоді прямо от участі не приймав, але був в курсі справ. Як завжди в п'ятницю після уроків пішли ми похавати шавухи. І вот один з нас щось не доїв, завернув остатки та кинув в рюкзак. Звісно ж про це забув і ось та недоїдена шавуха пролежала три дні в рюкзаці під батареею поки він не взяв той рюкзак та не пішов до школи.
- Фууу блет, воно ж…
- Таак. Це була тупо хімічна зброя. Але пакетик оказався майже герметичний, тому воно вздулося, але не лопнуло. І ось хтось з наших вирішив підкінути цю шавуху нашому лузеру. На перерві, коли він вийшов з класу, йому її запхали в самий ніз рюкзака, під кніжки.
- Та камон це ж прям така підстава.
- Та ладно, що ти підстав шкільних не бачив. Слухай далі. На початку наступного уроку ця шавух лопається і в класі починається просто пиздець. Вчитель такий: «У кого що смердить?». Ну й ми ж таки з невинними мордами тичемо пальцями в лузера. Він починаєть кричати що у нього нічого немає, але вчитель знайшов цю бомбу у нього в рюкзаку. А вона там вже розлилася що капець. Ну й кароч наш лузер за це знатно огреб від вчителя та й пришлось йому все це викидувати поки всі інші тупо над ним ржали.
- Оце жесть, Мелік. Не очікував від тебе такого. А ти ж прямо такі монстр!
- Хех, маємо що маємо. Доречі подібного з ним траплялося постійно.
- Мда… цікаво ким він став після школи?
- Та вроді поліцейським чи щось таке. Але й там не склалося.
- Жорстко, жорстко…
- Угу… А у вас щось подібне було?
- Та всяке було, але не такий беспредел.
- Коротше нудна у тебе школа була, Леху.
- Київ, що ти хочеш.
- Та понятно.
Далі буде.
Прототипи ціх персонажів зараз воюють у складі 72 ОМБр, тому поважний чітач може підтримати їх прямо зараз.
PS. Буду вдячний за репости. Це не важко, але може допомогти хлопцям.
Список потреб (змінюється постоянно): кемелбеги, «котячі очі» на теплік та ПНБ, РПСок пару, перископи, гермомішки. І дохуя акумів для дронів.
Як допомогти:
Приват: 4731185621550612 Андрій Федоришин
PayPal: PayPal.Me/afeanor або feanor.berlin@gmail.com