Цілий тиждинь по тілівізору брехали, казали правду і співали про нового прімєра для всіх міністрів. Але я про Пейсмана нич не знаю і тому про него повідати не бду. За сто днів і ночів може шось наклацаю, як чемним бде...
У вівторок заслала ми Ядзє до склепу купити пичириць. То я чемно купив, приніс до хати і... дістав'єм в пєрдоль за то, жи ті гриби з плісінню оказалисі. Тодий я беру ті холєрні шампіньйони під паху, йду до продавчині, пробую шось пояснити і виджу, як передо мнов сі відкриває капот від КРАЗА і зачинає ричєти, як мОтор від того ж авта, але вже без рури видихової. Потомка сі виявило, жи то був писок тої пані, а ричала вна, шо гриби акцийні, тані, як повітрє і вопше якої франци ти сі народив
на той світ, хлопе ? — вібрувала та стара Грибницє. Я втримав себе в руках, оповів їй всі доісторичні прокльони, чарівні побажання моєї бабці, а в кінци показав їй свій
імпічмєнт ! Вна, як то всьо вчула і увиділа, язик їй на ґудз сі завізав і впала вна у літаргічний обмурок з авітамінозом. Положиласі просто помежи морквами з бураками і заштивніла. Я троха сі відсунув від неї, задзвонив до власника склепу, повів му свою фамілію, спитав його прізвишче і він довго сі вибачєв у мою лєнову, пообіцявши завтра впорєдкувати гриби і єнчі овочі разом з Грибницьов. Я му повірив. Перевірив. Так сі стало.
А в читвер врешті сі скінчила епопея з моїм котлом. Коротко, то було такво : колись я си купив котел, вироблений в Неньці (бо я — патрійот, до холєри !) маркі «Тіпловест». Ґваранція сі скінчила за рік, а за три рокі він зачєв сі викабелювати. Гріє, курва, не гріє, най го шляк трафит. То я сі вкурвив і затіліфонував до сервІсу в Дрогобич. Приїхали хлопаки, молоді і мудрі. Шпортали в тім котлі шодень на протязі двох тижнів. Я вже си помислив, жи за той чєс мож було зібрати новий з мєстного шроту. Мінєли то кляпан, то кран, то шось пуцували, то переставлєли, не могли найти причину. Але грошів не брали і в хаті було тепло... І то ми було фист як дивно. В кінці дойшли до висновку, жи шось в головній платі гавкнуло і тре мінєти, або римонтувати. А вна така дорожезна,
жи шок ! Поставили тимчасово СВОЮ плату, а за три дни привезли МОЮ, відрихтовану. Ціна виявиласі поміркованою, а як взяти до уваги тоті два тижни, то взагалі ! Хлопаки — молодці, зробили все фахово і найменшим коштом. За шо я їм фист як вдячний !!!
( колєзі по сусіцтву то саме сі обійшло в штириста долярів, кредит у банку і жадної гваранції на будуще... Але в него були єнчі «фаховци»).
До чого я то всьо ? А до того, жи в Неньці нашій шось та й сі робит, шось сі мінєє. Тєжко, зі скреготом, але йдем вперед. Тому — будьте вдячні Господу, тіште сі життєм і цілюйте на ніч рідних. І памітайте — наступним президентом бде ЛЮБОВ !

Завше ваш, Яків Кутовий.

PeSe. Аааа, чули'сте, жи Тараса Ку поставили головним селянином Неньки ? Чи про то ви вже знаєте?...