Минулого року дзвоне до мене Миросє, мама коліжанкі братовОї тата мого першого дружби. Но і просит би я її доню, Надю, в пед пристроїв, бо вна школу скінчила і НЕ хоче далі сі вчіти. То я продзвонив до кого тре. Оказуєсі — дві тишчі і всьо мож поклєїти. А Мирося мені — та то ж дві корови, хлопе, вни в жаден уазік не влізут, курча!. А я їй — ну то й шо, йди в кантор та й мінєй!!! Опшем запхнули ми Надьку в пед, всьо гут, вчитсі дітина, а ту за рік знов дзвінок:
— Стрику, то я, Надє, Миросі донька. Мусите ми помочи, бо не можу екзамен здати. А татови встид казати за такє...

Оказуєсі, шо Олєзьо Лисий, вчитель її, дууууже хоче іспит приймати в неї в общазі, в штири ока. Ше й руками показує, шо до чого, збочинець. Налякав дітину, скурчибик. Но то я до колєгі, а він — ветринар, люде, як вчув, то фист ся вкур... то значи ся втішив. Бо він з биків всьо життє волів робе. Файно в него то виходе. Після його акції жаден бик на корів вже ся не дивит. Незнаю, шо з тим викладачом типерка, але Надє екзамен на наступний день моментом здала. Ну і мене після того на каву запросила, би подєкувати. А за тов кавов такого ми наоповідала, люде. Цуда в тих університетах сі діют!!!….

Є вчитилі. шо надсилают суму гонорару за іспит есемесков кажному студенту. Ті, шо ся вважают за геніїв, просто продают по п'єть своїх книжок кажному спудею шопівроку, а студенти потомка на мукулатуру то здают, бо вни навит до підтиранє сі не годят. Є такій викладач, котрий на екзаменах всіх «валит», потім страшит якімись тальонами, а тоді, як вся група приходе на повторну здачу, змушує їх чекати по штири години під габінетом, ніби він такій фист зайнятий по саму шию, бо в него такіх нещасних стопідисєть на метр квадратовий. А коли староста групи збере троха каси і помАхає нев перед пащов того телипнє, той зачинає приймати екзамен зі швидкістю андронного колайдера.

А ше єдна, шо була фист незадоволена чоловічим товариством, лєкциї читала з феміністичним поглядом Танюхі Мантян і в неї, акурат, було дуже тєжко порєдному хлопови залік получіти. Як «Наталку Полтавку» вчіли, то вна повідала — а на холєру та Наталка так го чекала, того Питра стіко років. Він вже ж козел і полюбому якусь си кубіту вже мав, бо то є хлоп. А та, біднєтко, стіко го чекала...Але найбільше ми сі сподобала викладачка, шо замінєла «німкеню», і, оказуєсі, ніц не знала по-німецкі, але завше мала тіко єдно воко намальоване. Може економила на макіяжу, незнам… О, то студенти вже вдосталь з неї сі посміяли на парах, вигадуючи нові слова з цієї дасістфантастіш-мови.

А Надє, люде, навчиласі файно малювати ніхті на всіх кінцівках, добре зароблєє на тім і має в носі ту науку, але досиджує тоті лєкциї тіко заради мами, бо та колись не мала змоги сі вивчити, но то доня вже МУСИТ!

Завше Ваш, Яків Кутовий.