Карочі ходив'єм до кіна, люде. Чорна пантера сі називає. Глибоко ПІД африкансков землев жили племена чорних циганів-фошистів. Фашисти вони тому, бо ніґди сі не грали з білими. В тім кіні вопше фист мало білих людий.

Аж п'єть племен їх було. Мали баранів, курий, домашніх носорогів всякіх. О! І мали вни єдного вождя. А той вождь часто виїзжив НА поверхню земли. І єдного разу там го бомбезно підорвали. То він сі обідив і вмер по справжньому.

Ну то значи шо? Тре вибрати нового короля. Вийшли два, зачєли сі бити. Товклисі, як під клюбом на Мражници. Насмерть карочі. Один, той шо Чава, був сином вождя, то він переміг. А той, шо Нбака, його брат по татовій сестрі, лишивсі живий. Бо тамтой го пожєлував і пустив. Пиздуй, каже, носорогів пасти, сир робити.

Потім Чава, по закону, лиґнув си фйолєтової води, котру робили з такого ж коліру квітів, шо росли на королівскіх клумбах. А всі негри докола зачєли засипати го піском по самі вуха.

О. Тутка він відключивсі, а потім очухавсі вже одітий у вишиванку і увидів свого підорваного тата. Побазарив з ним троха. Той му оповів, як жити далі і Чава знову вирубався, а потім проснувсі вже провдивим корольом.

А ше в тих циганів, люде, був такій метал, ВЕБРАНІЙ сі називав. То вни з него всьо робили, курва. Літаючі тарелі, лижки, сокіри, навит бойові трембіти. І тому все в них було суперово. Нікого сі не бояли, всіх мали в сраці. А НА земли жив оден курвийсин, на Кадирова фист похожий, який хтів той вебраній спиздити. Але наші цигани були не дурні. Вни прочитали кобзаря, полетіли в Корею на здибанку з тим йолопом і успішно го замочили у виходку.

Ну і ніби всьо заїбісь, але ту об'явився ше оден придурок.
Каже:
- Я наслєдний принц, курва, хочу бути корольом п'єти племен! Давай, Чава, бдем сі бити на штангенциркулях!

Билисі вни, билисі і той Чава впав у провалля, ше глибше, ніж то, шо під Оровоградом сі утворило недавно. Ну всі подумали, шо йому піздєц і зачєли нового короля в сраку цілювати. Тутка новий король зрадів і захорував на звьозну хоробу. І не всім то сі сподобало.

А Чава, оказуєсі, вижив, бо його напоїла Нокія фйолєтовов водов, котру вкрала з королівскої клумби. Нокія, то та якби його кубіта була, але в кіні він ї не грав. Ну, опшем, та Нокія його оживила і він знов пішов сі бити з тим йолопом.

Ше забув сказати, шо хлоп, як тото зілля випивав, вно на него діяло, як валєрйанка на кота. І сильний ставав, як пантера, а чорний то він був і так від народжинє.

Довго вни сі били тими циркулями. Дірок наробили єден в другім цілу купу, аж небо крізь них видно було. Но і всі племена тиж сі позбігали, як увиділи, шо тоті вироблєють. І давай межи собов сі прати. Бойові носороги, вебранієві трембіти, літаючі тарелі... Билисі на піздєц. Але наші, в кінци, всіравно виграли.

Завше Ваш, Яків Кутовий