У вас запрацювала піклувальна рада?

 

Співпадіння між наведеними питаннями і реальними, звісно, випадкові. Але ті питання, що ставили впродовж останніх кількох років і педагоги, і батьки, були дуже схожими на цей експромт. Раніше вони були поодинокі. Та з нового навчального року питання щодо створення у закладах освіти піклувальних рад на місці батьківських комітетів почали «сипатися» з різних боків. Замість відповіді, вони викликали лише нові питання. 

Насамперед варто розібратися, що ж таке піклувальна рада закладу освіти, звідки вона з'являється і про кого чи про що піклується? Та й чи існує вона як така у законодавчому полі України? Зокрема, як батьки можуть самостійно або ж за сприяння чи за наказом адміністрації закладу освіти, але без відповідного рішення засновника, утворювати орган, який насправді має непрості повноваження?                                                                                                                     

Згідно з п. 1, ст. 29 Закону України «Про освіту» «наглядова (піклувальна) рада закладу освіти створюється за рішенням засновника відповідно до спеціальних законів. Порядок формування наглядової (піклувальної) ради, її відповідальність, перелік і строк повноважень, а також порядок її діяльності визначаються спеціальними законами та установчими документами закладу освіти» (цитата). Цікаво, що розділ на сайті Верховної Ради України «Термінологія законодавства» чомусь не містить посилання на наведену вище чинну норму, натомість там цілком спокійно співіснує з рештою законодавчої бази визначення піклувальної ради з давно нечинного положення. 

Сумно те, що різного рівню нормативки, зокрема й рішення адміністрацій закладів освіти, навмисно чи за чиновницької/депутатської недбалості, усе ще можуть посилатися на застаріле положення. Недосконалість прибирання на сайті Верховної Ради подекуди здатна спричинити значно більшої шкоди, аніж неприбрана шафа. І в цьому конкретному випадку, схоже, саме так і сталося.

Досвід створення наглядових (піклувальних) рад та затвердження положення про їхню діяльність мають чимало українських місцевих рад. Зокрема такі рішення ухвалювалися ще 5-6 років тому у громадах Запорізької, Хмельницької та інших областей. Це досить важливий для будь-якого закладу освіти орган громадського врядування, який далеко не обмежується наглядовою чи то контролюючою функцією.

До повноважень цього органу належить, зокрема, участь у розробці стратегії розвитку закладу освіти, а далі — у контролі над її реалізацією та сприянні залученню фінансування як на її виконання, так і на інші потреби закладу освіти тощо. А рекомендації або пропозиції цього органу обов'язкові для виконання адміністрацією закладу. На відміну від лялькових батьківських комітетів, трійок чи навіть десяток), які хоч і мають певну внутрішню ієрархію, проте чітко підпорядковані керівникові закладу і без питань виконують усі директорські забаганки. Та залишати формат так званих батьківських комітетів за новою привабливою назвою це як ребрендинг компанії, яка торгує простроченими консервами: «розтин» покаже правдивий вміст.

Знімок ст. 29 ЗУ «Про освіту»

Що могло спричинити подібні маніпуляції 

Рамковий ЗУ «Про освіту» послуговується терміном «наглядова рада», позначаючи у дужках його застарілий варіант «піклувальна». Самі ж піклувальні ради разом зі своїм визначенням втратили чинність ще у 2019 році — за два роки після ухвалення нового ЗУ «Про освіту» 2017 року. У наказі МОН № 739 від 28.05.2019 року про втрату чинності він має № 3. 

Отже, здається, ви не можете ні самі входити до складу піклувальної ради, ні сприяти її утворенню у будь-який інший спосіб чи тим паче виконувати вимоги її «представників», оскільки вона не має підстав для існування. Проте у 2020 році депутати ухвалюють Закон України «Про повну загальну середню освіту» і за якимось провидінням, не інакше, включають до нього застарілий термін «піклувальна рада» і цілу статтю 41 Закону присвячують піклувальним радам, замість більш логічних й актуальних наглядових.

Знімок ст. 41 ЗУ «Про повну загальну середню освіту»

Ймовірно, це непорозуміння виникло за недоглядом, оскільки проєкт Закону подали за 1,5 місяці до втрати чинності положення про піклувальні ради. Тож замість врахувати усі ці нюанси у новому профільному Законі, а до рамкового «Про освіту» внести зміни і залишити наглядову раду без піклувальної в дужках, депутати створюють новий привід для маніпуляцій. Ми то знаємо, як іноді чиновники уміють підводити сенси під власні потреби.

Ще один документ, який теоретично міг відкрити шлях до вільного трактування, а значить і повного хаосу та безладу у формуванні й роботі таких органів, це законопроєкт «Про піклувальні ради» регіонала Дейча від березня 2013 року. Він мав не просто закріпити нелогічні норми положення, а зробити заклади освіти такими собі директорськими вотчинами. На щастя, він провалився, не діставшись навіть зали засідань, оскільки не витримував жодної критики. Якщо за нечинним положенням «3.1. Піклувальна   рада  створюється  за  рішенням  загальних зборів  (конференції)  або  ради  загальноосвітнього   навчального закладу», то за його змістом піклувальна рада мала утворюватися наказом керівника закладу освіти: «Піклувальні ради утворюються шляхом видання відповідного акта керівником установи на підставі рішення загальних зборів трудового колективу». 

Проблема «вивертання» законодавчих норм не нова. Особливо такі маніпуляції, як створення «власного законодавства» на рівні кожної поштової адреси, притаманні громадам з автократичними органами місцевого самоврядування. І саме на діяльності закладів освіти комунальної власності, які у подібних громадах зазвичай десятиліттями очолюють незмінні юридично неграмотні керівники, це помітно, як то кажуть, без оптики.