При розробці проектів інколи можуть користуватися таким інструментом, як діаграма Ганта. 

Ця діаграма виконується у вигляді відрізків (робіт по проекту) на часовій шкалі. Наприклад, вам зранку потрібно зробити сніданок (30хв), прибрати (1год) і попрати (1год). На діаграмі буде три види робіт, два з яких будуть послідовними (сніданок і прибирання) і один паралельним (бо ви можете закинути речі в пральну машинку і робити інші справи, поки вона паралельно буде працювати). І загалом ви вкладетеся в півтори години.

На основі логіки діаграми Ганта спробую пояснити, чому бачення хоча б на 10-15 років вперед є критично важливим для виживання деяких націй.

Припустимо, ви маєте неадекватного сусіда, який погрожує вас задушити в своїй брацкій любві. Ви (давайте ви будете виступати в ролі уряду країни) в цій ситуації вирішуєте  розвивати власний військово — промисловий комплекс, для забезпечення збройних сил. І даєте замовлення на створення вітчизняного бтр. 

Дана бронемашина відносно нескладна, тому етап науково-конструкторських розробок буде тривати якихось 5-7 років.

Далі буде виготовлення невеликої дослідної партії, яку направлять на обкатку у війська. Випробування у військах можуть зайняти ще 1-2 роки, внаслідок чого, в проект буде внесено декілька десятків (а може й більше сотні, як в наш бтр-4) змін, після яких машина буде готова до серійного виробництва.

Щоб не втрачати часу, на етапі завершення конструкторських розробок та початку виготовлення дослідної партії, паралельно потрібно вкласти кошти в будівництво або розширення діючих заводів з виготовлення бронемашин. Щоб поки йде обкатка машини у військах, підготуватися до масового виробництва продукції.

І нарешті у вас готові виробничі лінії, в креслення внесені необхідні зміни, на основі обкатки у військах, і ви запускаєте масове виробництво бтр. Яке розтягнеться, в залежності від потреб військових та виробничих потужностей, ще років на 5.

Тобто за оптимістичними підрахунками, від моменту замовлення до моменту поставки у війська останньої бронемашини пройде 11 років!!

Не сильно швидко, правда?

Крім того, реалізація такої масштабної програми несе в собі багато ризиків.

Наприклад фінансування.
Реалізація подібної програми можлива, тільки за умови сталого державного фінансування протягом усих 11 років програми. Тобто з заводами повинні бути укладені тверді контракти з штрафними санкціями у разі відсутності фінансування з боку держави. Бо ніхто не буде вкладати сотні мільйонів в будівництво нових заводів, не маючи на руках розписаних та підтверджених замовлень на 3-5 років вперед. А це вже про середньо та довгострокове планування державного бюджету.

Або політичні ризики. Коли через 5 років до влади прийде інший уряд, який повністю зупинить фінансування оборонної програми і перенаправить кошти, скажімо, на соціалку. Через це, до речі, слабші економіки тоталітарних країн мають сильніший ВПК ніж демократичні країни з сильною економікою. Оскільки в останніх, кожні 4-5 років вибори і військові видатки там досить часто урізаються для забезпечення передвиборчих соціальних обіцянок кандидатів. Розвивати ВПК в таких реаліях, коли настрої кожні декілька років шарахаються то в одну то в іншу сторону просто не реально. Натомість тоталітарні лідери готують свої армії до війни і проблем з замовленнями оборонка в таких країнах не відчуває.

Але повернемося до нашого прикладу.

Якщо його накладати на сьогоденнішні реалії, то ми можемо пропустити етап науково-конструкторських розробок (5-7 років) та етап обкатки у військах (1-2 роки) оскільки ми вже маємо бронетехніку (і не тільки) яка пройшла ці етапи.

Натомість у нас лишається етап будівництва та розширення виробничих ліній (до 2 років) та масового виробництва продукції. До яких додається етап будівництва підземних заводів (+/- рік). Але будівництво заводів, виготовлення виробничих ліній та навчання персоналу це етапи, які можуть реалізовуватися паралельно. Тобто загалом на все — до двох років.

Довго? Так. Але якби ми розгорнули цю діяльність з 24.02.2022 ми б вже мали функціонуючі підземні виробництва. Ворог масово не обстрілював наші військові заводи, тому що ми два роки вкладали кошти в бруківку та барабани у сховища. Коли ми почнемо виробництво зброї — прильоти не змусять на себе чекати.