В шкільні часи, одним з предметів по якому мав високі оцінки, була історія України. Окрім високої успішності в стінах класу регулярно їздив на обласні олімпіади, навіть писав роботи для Малої академії наук. Щоправда ні мої вчителі, ні однокласники не знали, що предметом який я найбільше ненавидів була та ж історія України. Історія суцільних поразок, розбратів, масових вбивств наших предків, які за майже тисячу років після розпаду Русі так і не змогли об'єднатися для створення власної держави. За що і платили. Сльозами, кров'ю, смертю, гвалтуваннями жінок та вбивствами дітей. Весь тисячолітній період після розвалу нашої держави.

Погодьтесь, читати підручники, а після ще кучу профільної літератури на дану тему не є приємним заняттям. Тим більше, фактично, для хоч і дорослої, але ще дитини.

Але разом з вивченням історії українського народу, приходило ясне бачення майбутнього. І чим більше читав, тим більше переконувався в правильності та невідворотності своїх висновків. А саме стовідсотковій ймовірності війни з РФ в недалекому майбутньому. Бо вивчаючи більше літератури все ясніше вимальовувалася проблема у наших відносинах зі східними сусідами. Це проблема всього одна, але вона колосальна за своїми масштабами. Її назва — історична спадщина.

Розумію, що я не одна людина яка дійшла до таких висновків. Просто хочу написати свою історію.

А почну з прикладу

Всі ми знаємо таку країну — Македонія. Невеличка балканська країна зі столицею в Скоп'є. Яка людина у вас в першу чергу асоціюється з даною країною? Думаю що вгадаю в 99% випадків коли скажу що Александр Македонський. А ось тут переходимо до цікавого. Почнемо з того, що я зманіпулював. Такої країни як Македонія не було і на даний момент, не має. Балканська країна зі столицею в Скоп'є з 1993 по 2019 рік називалася «Колишня Югославська Республіка Македонія». Правда оригінальна назва країни? З 2019 року ця країна має назву Північна Македонія. До 2019 року Греція блокувала вступ даної держави до ЄС та НАТО, вимагаючи змінити назву країни. В чому була проблема?

Думаю більшість з вас пам'ятає таку стародавню країну як Македонія. І її царів Філіппа ІІ та його сина — Александра Македонського. Так от, проблема в тому, що більша частина цієї країни разом з її столицею знаходяться на території Греції. В останній є навіть історична провінція яка має назву Македонія і займає приблизно четверту частину всієї території сучасної Греції. Тобто країна, яка зараз називається «Північа Македонія» просто хотіла віджати частину грецької історії та культури з усіма витікаючими наслідками. А витікаючі наслідки були такі, що на початку 90-их в Колишній Югославській Республіці Македонія панували ідеї утворення «Великої Македонії» в її історичних кордонах які були більш ніж дві тисячі років тому. Для здійснення цього проекту потрібно було окупувати частини Греції, Болгарії та Албанії. Але грекам вдалося вчасно ізолювати та придушити цю заразу «македонского мира». 

Вам це нічого не нагадує?

Так, все вірно. У нас під боком є країна яка називає себе «Российская Федерация». На жаль, протягом 30 років розбрату, перетягуванням ковдр та думками про особисте збагачення ми не формували відповідної внутрішньої та зовнішньої політики. Загалом робили все те ж, що і останні тисячу років, з невеликими перервами. Ми не почали судитися з РФ за власну історичну спадщину, не почали пояснювати всьому світу чому Україна та РФ це не одне й те саме. І ми дали східним сусідам привласнити власну історію, культуру, релігію та навіть назву країни. І дозволили закласти фундамент того, що вони називають «русским миром». Не вбили це в зародку, як це зробили греки.

І донедавна ми мали ситуацію, коли весь світ на нас дивився через спотворену призму історії, яку писали в РФ. Саме через це, Україну не сприймали як самостійного гравця в світовому співтоваристві. Для всього світу ми були частиною РФ, яка говорить однією мовою з ними, має спільну релігію, історію, культуру, бізнес-зв'язки і якщо подивитися очима іноземця зі сторони — взагалі не зрозуміло чому відокремилась.

Лише в 2021 році ми вперше святкували річницю ВІДНОВЛЕННЯ Незалежності. І я зараз напишу те, що більшості здасться абсолютною фантастикою, але саме святкування ВІДНОВЛЕННЯ Незалежності, промови Президента, проведення ниточок святкування до нашої історичної батьківщини — Русі, повернення, хоч і на короткий час, історичних артефактів нашого народу в т.ч. Конституції Пилипа Орлика, це саме те, що на мою думку, завдало найбільшого удару по Владіміру Путіну та було однією з причин до повномасштабної агресії РФ. Московитам не страшні удари по нафтобазам, вони заплющать очі на вбивство десятків тисяч своїх солдат. Найстрашніший для них удар — це удар по їхньому «сакральному», фейковому варіанту історії. Перестане існувати фейкова історія РФ — і сама ця імперія розпадеться на десятки малих країн. Бо крадена історія це саме те найбільш «сакральне», що є в в Московії, це фундамент, на якому побудована вся РФ.

Згадайте, як незадовго до поновлення бойових дій, до Києва прилітав Прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон. Серед його програми, було відвідування історичних пам'яток Києва. Чи не вперше іноземний політик такого високого рангу відвідував українські історичні місця. Ви звернули увагу, з якою цікавістю він слухав екскурсовода та як багато задавав питань? Весь світ, весь цей час не розумів що ми з московитами різні народи. Бо дивився на нас, через призму фейкової історії родом з РФ. Для світу було великим шоком побачити як українці перемелювали під Києвом «елітні» військові частини РФ. Вони реально вважали що ми не будемо воювати через «братерство» з московитами.

Ми всі знаємо фейковий варіант історії який придумала Москва, переписувати його не буду. Які можуть бути аргументи на користь штучності їхнього варіанту історії?

Задля простоти сприйняття наводитиму прості приклади (якщо ви добре знаєте історію своєї країни, можете пропустити наступні чотири абзаци, я розумію що лонгрід не сама популярна штука).

В часи найбільшого культурного та політичного розквіту Русі (часи правління Володимира Великого та Ярослава Мудрого 979-1054 рр.) московські землі лише освоювалися. В ці роки ви не знайдете на території де зародилося Московське царство великих міст які тоді відгравали б роль культурних чи духовних центрів. Тому ні до релігії, ні до культури нашої прадержави московити ніякого відношення не мають.

РФ зараз дійсно займає (разом з Білоруським федеральним округом) більшу територію Київської Русі. Але вона ці землі вона ЗА-ВО-Ю-ВА-ЛА. Як приклад Новгородська республіка, яка зазнала важкої поразки в битві на річці Шелонь, після якої фактично була загарбана московитами. Але хіба це дає право переможцю на всю попередню історію переможеного? Наведу гіпотетичний приклад. Є Велика Британія, яка включила в свою імперію Індію. Далі індуси зібралися, попливли на кораблях в Британію і завоювали її. На скільки можна було б після цього називати індусів британцями а Індію — Британією, разом з привласненням історії, культури і т.д.? Повертаючись до наших реалій — Московія серцевинні землі Русі — Україну так і не завоювала. Хоча вже триста років намагається.

Згадавши за серцевинні землі, хотів би ще зачепити назву «Україна» та приставку «на». Перша писемна згадка топоніму «Україна» датується 1187 роком. Відповідно сам топонім, ще старіший. І одним із варіантів його тлумачення є позначення центральних земель держави. Вкраїна — тобто країна в країні, серцевинні землі держави. І дійсно, саме на цих землях розташовується столиця — Київ, та доволі значущі за часів Русі міста — Чернігів та Переяслав. Стосовно приставки «на», якою так люблять виділяти нашу країну представники народності з зайвою хромосомою. Розумієте, так історично склалося, що раніше говорили не «в Русі», а «на Русі». Але це особисто моя гіпотеза, яка, тим не менш, має право на життя.

Ну і стосовно мови. Я не знаю жодного прикладу за всю історію людства, в якому б високорозвинена цивілізація підкоривши недорозвинених варварів починала б переймати у них їхню мову. Ну правда це ж абсурдно звучить? А нам такий варіант намагаються впарити вже півтора століття. Або інший — що ми, якимсь макаром, забули власну мову на якій говорили і перейшли на незрозумілий діалект. Всі ці версії не витримують критичного аналізу, а також того, що російська мова — найбільш віддалена від всіх інших слов'янських мов та є слов'янською доволі умовно. 

Підсумовуючи все що хотів сказати

Є речі які не намажеш на хліб. Але вони надзвичайно важливі. Кожен українець повинен зрозуміти, що нас зараз вбивають не через територію, ресурси, економіку чи ще щось подібне. Ті, хто рахує дану війну економічними збитками які понесе РФ прорахуються. Економіка може послабити московитів, але вони ніколи через неї не відмовляться від війни. На кін поставлено набагато важливіші речі для московитів ніж добробут чи економіка загалом. Московити воюють, виражаючись їхніми термінами, за «сакральні» речі. Війна йде за історичну спадщину. Нас вбивають тому що ми українці. Тому що вся історія РФ крадена і московити бояться що настане час її повертати. Ця війна скінчиться в двох випадках. Або нас всіх знищать. Або РФ відмовиться від вкраденої у нас історії та культури. І відразу зникне з політичної карти світу. Бо крадена історія це єдине, що об'єднує сотні народів, що живуть на території сусідньої країни. Не має цих сотень народів в одному утворенні — не має в московської «еліти» доступу до природних ресурсів які розташовані на території цих народів.

Ми повинні почати робити те, що греки почали в 1993. І робили 26 років, доки не перемогли. Зусилля наших дипломатів повинні в т.ч. бути спрямовані на роз'яснювальну роботу серед наших партнерів стосовно нашої історичної спадщини та її відношення до причин війни. Вишукування шляхів в міжнародних інстанціях змусити РФ відмовитися від краденої історії та культури. Це те, за що гинули наші предки у війнах з московитами останні триста років. Це те, за що гинуть українці зараз.