Під вечір подзвонила людина, котра представилася журналістом видання Kyiv Post. Попросила прокоментувати «мої документи» з часів роботи тоді ще в адміністрації Президента. Документи стосувалися аж 2015 року. Людина почала озвучувати якісь медіаплани, називати якісь мільйонні цифри та говорити про «джинсу». Одразу насторожило перше ж питаня сформульоване у стверджувальній формі. У жарналіста навіть не виникало сумніву, що папери, які він називає «документами» могли бути не моїми. Та й на документи вони геть не схожі. Але винен і все!

Зважаючи на те, що питання було сформульоване ствердно-категорично про «мої документи», то я сказав так само в лоба «що це ніщо інше як „заказуху“. На це журналіст миттєво та впевнено відповів: „якби це була «заказуха», то видав би матеріал без вашого коментаря“. Втім, у сучасному інформаційному світі коментар будь-якого змісту якраз і потрібен для легалізації чорнушного фейку, що я й доніс журналісту Kyiv Post.

Попри заперчення, що такі документи не мають до мене жодного відношення і не могли мати, журналіст не відхилявся від своєї початкової лінії. Треба ж виконати поставлене завдання і легалізувати фейк про „мої документи“

Коли я втомився заперечувати маячню, яку озвучував журналіст я поцікавився „чи є мій підпіс на цих «документах». Він відповів: «немає!». Тут мені стало весело і я поцікавився, а чому він вважає, що папірці, які він просить мене підтвердити по телефону, яких я в очі не бачив, є моїми? І тут мені стало ще веселіше. Журналіст сказав, що «їх знайшли в моєму кабінети».
Тобто, їх знайшли в кабінеті з якого з виїхав більше півроку тому. А коли виїзджав, то на полицях та в шухлядах вітер гуляв. Це навіть підтверджено відповідними актами. Але вони всеодно щось знайшли! Через півроку! Хлопці з ОПУ ви серйозно? Що ви там курите? Невже на окремо взятій вулиці Банкова легалізували легкі наркотики?

Ви часом у моєму кабінеті портрет Віктора Януковича за шкафом не знайшли? А він там є. Пошукайте! Портрет точно не забирав, залишив Вам, бо він вам ближче, навіть рідний для декого.

Дехто по ОПУ байки травить, що коли я з'їзджав, то навіть подушки з дивана виніс. Тобто, подушки забрав, а «документи» залишив? Та ще й аж 2015 року?

Звичайно, якщо Вам бракує для наркотичного релаксу саме подушок, то я можу купити. Суто у вигляді гуманітарної допомоги. А от з «документами» вийшла «штанга».

Втім, розмова на цьому не закінчилася. Журналіст Kyiv Post знову подзвонив і поцікавився чи я розсилав «тези». Я відповів, що розсилав нашим спікерам, які йшли на ефіри, інформаційні матеріали. Інколи, потрібен був додатковий фактаж. Це нормальна практика, яка існує в ОПУ і тепер. Більше того, вона існувала та існує в усіх партіях. Ця практика навіть існує на рівні Президента та премєр-міністра та називаються «директивами». Тому я порадив журналісту не займатися «заказухою», а краще пошукати портрет Віктора Януковича, бо ця тема залишилася нерозкритою.

PS: Я все більше переконуюся, що ініціатива міністра Володимира Бородянського щодо боротьби з фейками та маніпуляціями має право на життя.