Рада — це стара кляча. Вона відпрацювала свої відведенні життям 5-ть років. Тварина лягла і готова відкинути копита.

Та й конюх уже приписав її на місцевий мясокомбінат і вже завтра її мають пустили на фарш, яким нагодують свій електорат.

Але з якогось бодуна конюх вирішив, що ця кляча йому ще щось винна. Тому він вирішив нагрузити її роботою по саму гриву.

Хоча конюх міг би почекати зовсім трішки. Якраз на підході молода, хороша кобила, котра, одразу, галопом, може гори звернути.

Але — ні! Конюх чомусь вантажить стару клячу і дубасить її з усієї сили батогом, звинувачуючи коняку в тому, що це стерво мало працювало і, взагалі, дурно усі ці 5-ть років сіно їло

Конюх намагається підняти цю клячу під аплодисменти натовпу. Натовпу це подобається. Натовп вважає, що конюх дуже гарний господар...

Сумна мораль...