Лише так, а не навпаки, бо навпаки є малореальним! І причини цієї малореальності пояснюються далі…

   І про це я говорив (о, Боже, як давно воно було!) ще у 90-х роках 20 століття (про Європейський Союз на той час взагалі мало хто й думав із правлячих можновладців, а не те, щоб публічно заявляв про набуття Україною членства в ньому), одним із доказів чого є опублікована тижневиком «Нова буковинська газета» № 23 (127) від 6 червня 1997 року заключна частина мого матеріалу «Георгій Манчуленко. Три роки у Верховній Раді України: звіт і аналіз», в якій містяться наступні мої слова: «Багаж вчорашнього не дозволяє нинішній владі (нагадую, що Президентом України тоді був Леонід Кучма, котрий обв'язував-обплутував Україну роССійско-СНГовскімі цєпьямі-путамі та є фінурантом або головним персонажем моїх праць „Віктор Янукович і сліди спецслужб…“, „Росіє, віддай вкрадені тобою українські гроші!“, „Час показав…“ (нижче буде посилання на неї), „А що сталося з першою леді України?“, „Нейтралізація спрута!“, „Ето радость со слєзамі на глазах…“ (посилання на них – також нижче), „Москва – Тель-Авів – Київ“, „Враг нє дрємлєт!“, „Пінчук, ПНХ!“, „Дружбани!“, „Отаке воно «нове» обличчя нової влади Зе?!“, „Й ще одне «нове» обличчя нової влади Зе!“ та „Західно-російські топтання по українських кістках, включаючи Страсбурзьку змову, продовжуються, або Януковичу – смерть і Кучмі – тюрма!“, що підтверджують, зокрема, і ці обв'язування-обплутування – Г. М.) відкрито оголосити про вступ до НАТО, але й тут крок за кроком потрібно спрямовувати зусилля до… входження до союзу демократичних країн». І говорив я тільки про членство України у Північноатлантичному Альянсі, бо усвідомлював, що насамперед – безпека (НАТО), а вже потім – економіка (ЄС).

   У своїй же статті «Команда ТАЯ, що на людей чхає…» (уперше вона була оприлюднена в період кінця серпня – початку вересня 2011 року на моїх блогових сторінках деяких вебресурсів, до яких зараз немає доступу) мною також були вказані ці ж послідовні пріоритети Організація Північноатлантичного договору – Європейський Союз: «Український народ тільки тоді матиме належний рівень життя, коли Україна, дотримуючись європейських (західних) стандартів життя, стане повноправним членом євроатлантичної спільноти та ЄС…».

   «Вступ до ЄС без входження в НАТО є утопією. Всі країни колишнього соціалістичного табору спочатку увійшли до євроатлантичної спільноти, адже вимоги НАТО на 80% збігаються з вимогами вступу в ЄС. Крім того, членство в НАТО – це єдиний безпековий простір і гарантія незворотності демократичних перетворень», – такими є мої слова з інтерв'ю «Георгій Манчуленко: потрібно боятися тих, хто „світить“ у очі» (першоджерело – газета «Буковинська правда» № 30 від 8 вересня 2011 року: на жаль, її електронний варіант став тепер недоступним; інтернет-портал «Букінфо» від 28 вересня 2011 року).

   Й на такій послідовності входження України до зазначених вище західних міжнародних організацій я наголошував у багатьох наступних своїх роботах, зокрема (цей перелік далеко не є вичерпним):

   І) «В Європу – без сміття! Про деякі першочергові кроки нової влади» (програмне бачення, початок лютого 2014 року): «Виходом з цієї небезпечної ситуації… (події в Грузії 2008 р. надихають офіційну Москву та її „п'яту колону“ у нас), є вступ до НАТО. І чим швидше, тим краще! Бо тільки НАТО зможе нам гарантувати територіальну цілісність і недоторканість кордонів!„;

   ІІ) «Чому?» (початок березня 2014 року): «Росіяни хочуть убивати нас – українців!.. „Крокуймо в НАТО і ЄС!“, – ось такий наш порятунок!»; 

   ІІІ) «Хто?» (друга половина березня 2024 року): «Хто з наших керівників чітко заявить, що єдиною гарантією територіальної цілісності України в її доокупаційних кордонах та збереження нашої незалежності є вступ до НАТО, і доб'ється в найближчій перспективі прийняття України до Північноатлантичного Альянсу в обмін на невідновлення ядерної зброї?

   Хто з нинішнього керівництва доможеться від Європейського Союзу (ЄС) надання Україні письмових гарантій про набуття нею повноправного членства в ЄС у коротко- або середньостроковій, а не в далекостроковій, перспективі?„; 

   ІV) «Поради провідникам…» (кінець березня 2014 року): «Щоб забезпечити гідне, спокійне життя українським громадянам, наші провідники мають діяти так твердо, аби НАТО і ЄС, не оглядаючись на Росію, в короткостроковій перспективі поповнили свої ряди Україною';

   V) «Обережно – Росія! 10 завдань українцям» (початок квітня 2014 року) – «…НАТО та Євросоюз (ЄС) – єдині гаранти збереження української державності…, тому Україна має неодмінно поповнити їхні ряди у недалекій перспективі, пошвидше підтягуючись до їхніх стандартів…»;

   VІ) «Меморандум — Резолюція — Постанова — Заява = ?» (кінець квітня 2014 року): «Українська влада… має жорстко відстоювати українські національні інтереси і на зовнішньому напрямку, у відносинах з НАТО, ЄС (до цих організацій нам треба вступити якомога швидше, щоб назавжди гарантувати збереження української державності та забезпечити гідне життя українським громадянам)…»;

   VІІ) «Навіщо це Україні?» (кінець квітня – початок травня 2014 року), де, обґрунтовуючи необхідність набуття повноправного членства моєю рідною та неповторною Батьківщиною в Північноатлантичному Альянсі й показуючи, що це їй дасть, підкреслив, що «1. Вступивши до НАТО, Україна впровадить європейські стандарти у всіх сферах суспільного життя. Без такої модернізації членство є неможливим.

   2. Членство в НАТО пришвидшить вступ України до Європейського Союзу (ЄС). Без членства в НАТО вступ України до ЄС є малоймовірним. Спочатку – безпека, потім – економіка. Іноземним інвестиціям потрібні тверді гарантії захисту. Підтвердженням цьому виступають пострадянські, постсоціалістичні країни Східної Європи»;

   VІІІ) «Час показав…» (перша половина травня 2014 року): «…Український народ має віддано служити своїй Батьківщині, не допускати до її управлінських посад різноманітне пристосуванське сміття, провести найжорсткішу люстрацію в усіх сферах її суспільного життя і заставляти владу дбати про національні інтереси України, зміцнення її національної безпеки, в т. ч. і всіх структур воєнної організації держави, гідне (європейське) життя її народу та забезпечити швидкий її вступ до НАТО і ЄС…»;

   ІХ) "12 „апостолів“ (друга половина травня 2014 року): „…наша Батьківщина зможе… убезпечити назавжди свою незалежність… тільки після набуття повноправного членства в НАТО і ЄС“;

   Х) „Молитва за Україну“ (кінець травня 2014 року): „Час показав, хто є хто для України. Ворог, він і в Росії – ворог. А наші друзі – це вільні та заможні народи демократичних, правових держав євроатлантичної і європейської спільноти: НАТО та Євросоюзу, до яких Україна має належати“;

   ХІ) „Обережно – агенти Росії!“ (початок червня 2014 року, відтоді вже почалося президентство Пе): „Українці хочуть жити гідно, мирно і спокійно у власній єдиній незалежній державі разом з Донбасом та Кримом…, хочуть самі господарювати у своєму домі без втручання російських «братів», хочуть долучитися до кола вільних, заможних народів євроатлантичної спільноти, щоб назавжди убезпечити свою незалежність і державність від окупації азійсько-ординською Росією та повернутися в свою європейську домівку“;

   ХІІ) „Нейтралізація спрута!“ (липень 2014 року): „…зміцнення незалежності… є неможливим без вступу нашої Батьківщини до НАТО та ЄС“;

   ХІІІ) „Фільтрація, або Таких «правоохоронців» – на мило!“ (початок серпня 2014 року): „Успіх України – це смерть агресивної, шовіністичної Росії на чолі з чекістом Путіним і їхніх марень про відродження імперії. А успіх України можливий лише в євроатлантичному (НАТО) та європейському (ЄС)… просторі…“;

   ХІV) „Щоб жити по-новому, потрібні зміни!“ (серпень 2014 року): „Нам самим треба будувати гідне, безпечне життя для себе та наших нащадків тільки спільно з демократичним західним світом – НАТО і ЄС!“;

   ХV) „Маніфест порядності“ (середина серпня 2014 року): „…НАТО та ЄС (лише там врятуємося від імперських зазіхань на нашу державність з боку золотоординсько-російського агресора і окупанта)“;

   ХVІ) „Ето радость со слєзамі на глазах…“ (вересень 2014 року): „Тут доречно згадати саміт НАТО у Ньюпорті (Великобританія), на якому Україна отримала відчутну реальну підтримку з боку Північноатлантичного Альянсу, що зафіксовано у Спільній заяві Комісії Україна – НАТО на рівні глав держав та урядів від 4 вересня 2014 року…, але Президент України у Заяві за результатами засідання Комісії Україна – НАТО теж від 4 вересня 2014 року… жодним словом не обмовився про бажання України в майбутньому набути повноправного членства в НАТО… Він сказав тільки про європейську інтеграцію та євроатлантичне співробітництво України“;

   ХVІІ) „Куди нас ведуть?“ (кінець грудня 2014 року): „Верховна Рада України 23 грудня 2014 року ухвалила президентський законопроект №1014-3 від 18 грудня 2014 року: за – 303 депутати. Після його підписання, що  Президент України зробив 29 грудня 2014 року, і оприлюднення він набуде сили Закону (згодом ми отримали Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відмови України від здійснення політики позаблоковості» № 35-VIII від 23 грудня 2014 року). Ним вносяться зміни до Закону України «Про основи національної безпеки України» та Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» в редакції Януковича 2010 року і одночасно фіксується вступ у майбутньому України до ЄС, але не фіксується вступ у перспективі України до НАТО. Тобто, метою поглиблення співпраці України з ЄС є набуття членства в ньому, а метою поглиблення співпраці України з НАТО є… подальше поглиблення співпраці з ним. Оце така «відмова» від позаблоковості! Виглядає, м'яко кажучи, дивно, бо Янукович теж був (на папері) за співпрацю і вступ до ЄС та за співпрацю з НАТО, але без вступу до нього…  

   Чому нинішня нова влада, до якої відноситься й парламентська більшість (коаліція), так боїться прямо заявити про бажання України вступити до дружньої нам Організації Північноатлантичного договору, а говорить тільки про членство в ЄС?! Тим більше, що критерії вступу до НАТО (військово-політичне об'єднання) та ЄС (економічне об'єднання) співпадають на (75 – 80)%, причому частина вимог набуття членства в ЄС є жорсткішими у порівнянні з НАТО. А намагання української влади спочатку вступити до ЄС, залишивши членство в НАТО на потім, є помилковим. Економіка, фінанси, інвестиції, гуманітарно-соціальна сфера, чим, власне, і є ЄС, потребують надійного захисту, що може надати тільки військово-політичний союз, яким і є НАТО. Тому – спочатку вступ до НАТО…, тобто безпека, а потім – до ЄС, тобто економіка в широкому розумінні цього слова. Особливо актуальним такий підхід є для країн колишнього соціалістічєского лагєря, в котрому, на жаль, була і Україна«. 

   Далі буде...