8 березня 1946 року відбувся Львівський псевдособор, організований комуністами і РПЦ. Це зібрання скасувало Берестейську унію і дало початок нищенню Української Греко-Католицької Церкви.

Президія «собору» у складі священиків Пельвецького, Костельника, Мельника — на момент проведення дійства всі належали до РПЦ. «Ініціативна група» діяла фактично за наказом Сталіна. Світлина — Католицький Оглядач.

Жодного єпископа УГКЦ на цьому «соборі» не було, адже попередньо, у квітні 1945-го очільника УГКЦ Йосипа Сліпого та інших католицьких владик було ув'язнено та заслано до радянських концтаборів.

Йосип Сліпий називав роки ув'язнення втраченими. Був пригнічений, бо найкращий період життя минув у товаристві кримінальників, вульгарних слідчих, наглядачів. Кілька разів йому ламали руки, ноги, він хворів та мав обморожені кінцівки.

Йосип Сліпий під час арешту. Світлина — Територія Терору

Мешканці Львова дізналися про офіційну ліквідацію УГКЦ тільки 10 березня. З того часу майже пів століття Українська Греко-Католицька Церква змушена була діяти у підпіллі. Пізніше у дусі постанов цього псевдособору відбулась ліквідація УГКЦ на Закарпатті та Пряшівщині.

Греко-католицькі церкви були передані РПЦ, переобладнані під магазини та склади, а Домініканський собор у Львові з 1973 року став музеєм атеїзму. Лише після здобуття незалежності його було передано УГКЦ, при цьому в частині храму розміщено експозицію Львівського музею історії релігії. У той час зникли або були знищені цінні ікони, українські витвори мистецтва, церковне майно.

Наводжу текст постанови Львівського «собору»:

«Зібравшись у кафедральному храмі Святого Юрія у Львові, перший раз в історії волелюбних народів, братськи об'єднаних в Великому Союзі Радянських Соціалістичних республік, зібрані в єдину Українську Радянську державу і український нарід став з'єдинений, заслухавши доповідь голови Централі Ініціативної групи греко-католицької Церкви по возз'єднанню з Руською Православною Церквою о. д-ра Гавріїла Костельника і після переведеної дискусії, Собор стверджує:

1. Що Рим штучно виломився в XI столітті з первісної братерської православно-соборної Церкви, щоб таким чином накинути свою диктатуру всій Церкві; що церковна унія була накинута нашому народові в. XVI столітті римо-католицькою агресивною Польщею, як міст до спольщення і златинізування нашого українського (і білоруського) народу; що в теперішній нашій ситуації, коли завдяки героїчним подвигам і славній перемозі Радянського Союзу, всі українські землі найшлися разом і український нарід став хазяїном на всіх своїх землях, було б нерозумним піддержувати далі уніатські тенденції і було б непрощенним гріхом продовжувати в нашому народі ненависть та братовбійну борню, причиною якої була в історії унія та й завжди мусить бути.

Виходячи з цих засад, Собор постановив відкинути постанови берестейського Собору з 1596 року, зліквідувати унію, відірватись від Ватикану і повернутись до нашої батьківської святої православної віри і Руської Православної Церкви.

2. Зважаючи на Христові слова „да всі будуть єдино“, тобто, що християнам слід єднатися в любові і богопочитанні, постановивши приєднатися до Руської Святої Православної Церкви, Собор вважає необхідним вислати в цій справі прохання до Його Святості Алексія, патріарха Московського і всієї Русі, і про свої постанови повідомити Раднарком УРСР, а також Голову Ради в справах Руської Православної Церкви при Раді Народних Комісарів СРСР.

3. Зважаючи, що римські папи в історії завжди вели свою себелюбну політику, Собор висловлює своє переконання в тому, що в умовах, коли волелюбні народи всього світу боролись за своє існування, Ватикан цілком стояв на боці кривавого фашизму і виступив проти Радянського Союзу, який зусиллям всіх братськи об'єднаних народів захистив наш український нарід від рабства і знищення та об'єднав всі наші землі в єдину Соборну Українську Радянську Державу, а тим самим і визволив нас від національного і церковно-релігійного поневолення.

Собор висловлює від імені всього духовенства і віруючих свою глибоку подяку за це визволення державним мужам Великого Радянського Союзу і Української Держави, довір'я до яких так однодушно продемонстрували всі народи під час виборів до Верховної Ради СРСР, і свідчить про незломну вірність своїй Батьківщині.

4. 3 нагоди повороту до Святої Православної Церкви, Собор постановив вислати відповідні телеграми до Його Святості Царгородського Вселенського Патріарха, до Його Святості Алексія Патріарха Московського і всієї Русі, до Його Високопреосвященства Йоана, митрополита Київського і Галицького, Екзарха всієї України, а також прийняти звернення від Собору до всього духовенства і віруючих уніатської Церкви, щоб повернулись до віри своїх предків.»

Росія і сьогодні продовжує боротьбу з Україною, тиснучи на її духівництво.

https://www.facebook.com/kavun.gala/posts/27843714...

Архівні світлини в Instagram: @unrukraina

Щойно створений освітній історичний проект в Telegram: @unrukraine