Україна і світ. 8 листопада

Ангела Меркель провела насичену половину доби у Києві. Петро Порошенко поєднав переговори з Реджепом Ердоганом та підписання угоди про співпрацю з Вселенським патріархом. Путін говорив про захист співвітчизників та православних, а Медвєдєв оголосив про санкції проти українських фізичних та юридичних осіб. Олександр Лукашенко міцно схопився за лаври миротворця. Парламент Вірменії ініціював процедуру дострокових виборів. З українських аеропортів запущено 22 нових закордонних рейси.

Стратегічне партнерство з Німеччиною не викликає сумнівів у представників офіційної влади. Ангела Меркель протягом насиченого візиту у перший день листопада мала на власні очі переконатися, що не дарма підтримує нашу державу. Обійшлося без підписаних документів, проте політичний сигнал був цілком очевидним, зокрема, у поясненнях Меркель, адресованих лідерам парламентських фракцій, про невідворотність підвищення ціни газу. І заява про готовність наполягати на продовженні санкцій проти Росії – хороший сигнал. Репліка про можливе послаблення санкцій в разі позитивної динаміки конфлікту на Донбасі – радше політичний реверанс загальноєвропейського масштабу, ніж реальний крок. А от інтерес Берліну до побудови NordStream2 є очевидним та непідробним, тому ефективно протидіяти йому Україна навряд чи зможе.

Інакше виглядає ситуація в українсько-турецьких відносинах, хоча формат взаємин Реджепа Ердогана та Володимира Путіна навряд чи має менше довіри, ніж діалог лідерів Росії та Німеччини. Проте турецький президент наголосив, що не буде визнавати анексію Криму, а перспективи ухвалення зони вільної торгівлі та розвиток військово-технічної співпраці наповнюють реальним змістом стратегічний характер українсько-турецьких взаємин. Підписання Петром Порошенком угоди про співпрацю з Вселенським патріархатом практично відкриває шлях проведенню об'єднавчого собору Української православної церкви.

Російська влада наголосила на готовності приймати на своїй території співвітчизників (теза не нова, але росіянам подобається) та захищати православних (судячи по всьому, в Україні). Ця риторика виглядає реально небезпечною в контексті російсько-українських взаємин останніх років. Для «розминки» уряд Росії оголосив про санкції проти 322 фізичних та 68 юридичних осіб з України. При ближчому розгляді виникає враження, що цей крок мав на меті створити відповідний імідж для Юлії Тимошенко та позначити новий етап у російському ставленні до України, який можна назвати коротко «Братерству – кінець!».

Олександр Лукашенко вирішив продемонструвати майстерність блефу. Під час виїзної сесії Мюнхенської конференції з питань безпеки президент Білорусі наголосив на готовності взяти своїми військовими під контроль російсько-українського кордону на Донбасі. Заява амбітна, проте під нею немає нічого, крім прагнення Лукашенка продовжити геополітичне маневрування – ані належної кількості підготовлених миротворців, ані попередніх домовленостей з Росією, Україною, іншими центрами ухвалення рішень.

Нікол Пашинян реалізував одну з ключових обіцянок – проведення дострокових парламентських виборів – яку дав в процесу боротьби за посаду. Новий прем'єр своєю відставкою та вправним політичним тиском на опонентів зумів ініціювати дочасні парламентські вибори, які пройдуть 9 грудня. Очікується, що на них прихильники Пашиняна отримають більшість у парламенті, що дасть новий імпульс його політичній активності.

Наостанок нагадаю, що минулого тижня з українських аеропортів почали здійснювати 22 регулярні авіарейси. Це не лише заслуга авіакомпаній Ryanair та WizzAir, але і свідчення стабільності ситуації у нашій країні та здійснення нею ще одного кроку по шляху євроінтеграції.