Журнал Тиждень опублікував дивовижну і несподівану колонку журналіста, письменика і телеведучого Юрія Макарова. Їй-Богу, я читав — і очам не вірив. Це треба просто цитувати.
«Україна потрапила в пастку. Підміна порядку денного в проблемній країні, сили якої до того ж іще підточені війною, ворожою пропагандою й загальною розгубленістю, може дорого нам обійтися. Маю на увазі гасло всеосяжної боротьби з корупцією, яка нібито радикально оздоровить економічне та політичне життя, дасть поштовх до розвитку, фактично, а не формально наблизить нас до Європи...»
Як казав Литовченко на «Вата.ТВ» — ЩЕ!!! Давай!!!
«„Боротьба з корупцією“ — це класичне спрощення в ситуації, яка потребує усвідомлення складності світу й відповідно комплексних заходів. Українці воліють простих рішень. Це наслідок частково ментальності, а частково виховання й радянської освіти. У нашому випадку йдеться ще про ображене почуття справедливості, не кажучи про силу-силенну конкретних образ мало не кожного окремого громадянина...»
Ще!!! Ще!!!
«Йдеться про те, що лише репресії без засадничих змін розчищають шлях для чергових претендентів на шматок пирога. І ці, нові, від самого початку готові до тих самих практик, бо інших моделей успіху й методів його досягнення не знають, не уявляють.»
Давай!!! Давай!!!
«У суспільній свідомості вимальовується коротенький логічний ланцюжок: будь-яке багатство — результат корупційних зв'язків (значною мірою так і є), але це шлях у нікуди. Для всіх, хто не потрапив на верхні поверхи харчової піраміди, є рятівне пояснення щоденних негараздів і відсутності поступу: „Це не ми, це вони!“. Хто „вони“? Олігархи, політики, функціонери, силовики, а останнім часом ще й громадські активісти-«грантожери». «Вони» винні в тому, що війна не закінчується, ціни зростають, а мені не збільшили пенсію..."
І на біс!!!!!!
"Діагноз поточному стану речей поставили давно, не ми й узагалі не в Україні, це називається "економіка обмеженого доступу". Вперше з тим почали боротися в Канаді й США років 130 тому..."
130 років!!! Хай так, нинішнього стану США досягли років 30, ну хай 50 тому, а до того... А до того років 80 вони боролися з тим, з чим ми стикнулися зараз, за умови, що в них тоді НЕ БУЛО за плечима 70 років совка, не було натовпів люмпенів, не було борцунів-грантоїдів... І якщо на те пішло — й загального виборчого права у них тоді теж не було. Вони перш ніж прийти до нинішніх США пережили владу монополій, Альберта Анастасію і Багсі Сігала які на закон чхати хотіли, досі не розкриті (по факту) вбивства президентів Рузвельта і Кеннеді і ще багато цікавого.
Але, які там Штати? У нас Штати мусять побудувати за 5 років — хіба ні?
Та головне не це. Головне: "Ненависть до "корупціонерів" вироджується в ненависть до будь-кого іншого успішнішого й заможнішого. У нас прокидаються жага розкуркулення й пафос комнезаму, хоча нинішнє покоління уявляє значення цих давніх реалій дуже приблизно..."
Це сталося! Я дожив! Найбільш відомі представники української інтелігенції (а Юрій Макаров безумовно видатний її представник) заговорили про те що між сучасним "геть корупцію" і минулосторічним "геть буржуїв" — прямий зв'язок. Що костюми нинішніх корупціонерів не даремно скриплять в тон комісарським шкіряним курткам. Що все це — калька з дій більшовиків. Це захолення люмпенізованих мас простими і зрозумілими гаслами, з одною єдиною метою — прийти до влади самим.
Що за всіма цими "знищити корупцію" стоять давно підзабуті "дайош експропріацію експропріаторів", "куркуля на вила" та "буржуя на палю" — класова ненависть неудачника до більш працьовитої, розумної і відповідно — більш успішної людини. Махровий більшовизм.
Історія свідчить - привести до влади ці гасла можуть навіть недоучок і авантюристів на кшталт Леніні, Троцього Сталіна і Дзержинського. І саме тому гратися з цими матеріями — украй небезпечно.
Звісно це не відміняє тези, що з корупцією трба боротися і боротися нещадно. Але: "чергова ротація влади у відриві від імперативної програми перетворень приведе нагору ще більш ласих і безпринципних гравців, які швиденько відкрутять плівку до стадії пізнього Януковича з монополізацією потоків і розгортанням у бік агресора, бо це найпростіший спосіб набити кишені й позбутися настирливих порад західних наглядачів за реформами".
Обалдіти! Практично про те саме, я писав ще рік тому, а чимало моїх товарищів — і ще раніше. Тепер про це пишуть визнані моральні авторитети!
Але радує не тільки це. Радує те, що нарешті небезпека гри у антикорупцію почала ставати очевидною авторитетним представникам української інтелігенції. Що вони почали усвідомлювати, ХТО може прити на цих гаслах і народному невдоволенні, і до ЯКИХ результатів це може привести. Так, наша інтелігенція традиційно від владу не любить і нещадно її критикує. Але те що вона розуміє складність ситуації і не готова валити владу чинну сліпо, на користь будь-якої, аби іншої — уже немало.
Вражений. Дуже приємно вражений.