Взагалі не маю нічого проти військово обов'язку жінки. Від слова " зовсім" . 
Як показав 2014-2020 рік, жінки здатні не тільки плести сітки, варити вареники, і передавати смаколики в поля, але й знаходити необхідні наркотичні засоби, коли їх ніде не було-  товариш майор занотуйте. Налагодити трафік кровоспинних препаратів зі США. Навіть, потім,  купити з бюджетних коштів той же квіклот в Америці, з доставкою та розмитненням дешевше,  ніж його закупляє армія США. Я вже не кажу, про торгівлю з сепаратизм за тіла та воєнно-  полонених. Про дівчат снайперів мовчу — я на таке не здатна, але я можу дуже якісно підносити патрони. 
Тобто, в умовах того, що з агресором у нас спільний кордон близько 2000 км, і на тій стороні приходити до глузду ніхто не збирається- ми всі повинні бути готові до будь — якого розвитку подій. 
Але. Але, я не розумію куди йти з документами, де ставати на облік, де проходити медкомісію, хто буде займатися моїми дітьми в разі мобілізації. Я, як роботодавець,  повинна подати документи на облік моїх працівників, чи вони самі? Короче: #щобляробитьнах- це вічне питання, яке виникає після будь — якого наказу нашого препиздента. 
Я, ось, прям бачу медогляд. 
- Ви давно були у гінеколога?
- так, постійно проходу медогляд. 
- ні, ваш гінеколог нам не підходить, йдіть до нашого. 
- до вашого не піду, недовіряю йому. 
- вам, що жалко показати? Ну тоді йдіть до проктолога. 
- а може ви підете туди, що мені жалко показати вашому гінекологу, зі своїм проктологом та іншими спеціалістами? 
А стосовно важкості проходження служби. Слухайте, це тато може заснути біля хворої дитини, мама не засне ніколи. Це мама перші 5 років встає в 6 годин ранку, бо так встають спиногризи. Це мама може варити борщ, проводити психотерапію в цей час подружці, та паралельно гратись з дітьми. Це жінка може, тут працюю, тут пояснюю пропорції, тут співаю веселі пісеньку, тут мию сраки, тут витираю блювотиння, паралельно проводячи робочу нараду по телефону. 
Я, наприклад, з радістю піду десь постріляти на полігон, і буду звідти вести стріми і робити селфі, а ввечорі з дівчатами буду мити кістки воєнним чинам, а чоловік хай вдома лишається. 
З трьома дітьми, виробництвом, пропорціями, мітохондріями, лікуванням дітей, їх уроками та завданнями, вічно загубленим другими парами шкарпеток, пранням, вбиранням, трояндами  та газоном влітку А я така, буду слати йому листи : " жди меня, и я вернусь, всем смертям назло. Люблю, скучаю, мама". І херак туда фотографию. 
І підпис: "коли дітям виповниться 18-ть — повідом мене про це  😂. Люблю, цілую, ваша навіки 😂"