24 слова, які тримають мільярди гривень коштів платників податків у заручниках державної таємниці.
Факт надмірної таємності оборонних закупівель в Україні для наших стратегічних партнерів є притчею во язицех, а в нашому суспільстві лише починає усвідомлюватися.
Журналісти розслідувачі ламають списи, намагаючись пролити світло на закриті та карколомні процедури державного оборонного замовлення – релікт радянської системи управління оборонним ресурсом. А це – таємниця якщо не за сімома, то принаймні за трьома печатками.
І ця таємниця починається з 24 слів пункту першого статті 8 закону про державну таємницю,(https://goo.gl/2fonFb) яка визначає інформацію, що відноситься до державної таємниці:
«…найважливіші показники, які характеризують організацію, чисельність, дислокацію, бойову і мобілізаційну готовність, бойову та іншу військову підготовку, озброєння та матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань»
Що таке показник, який характеризує чисельність? Арабська чи римська цифра? Чи визначена законом чисельність ЗСУ? Хто визначає важливість показника та пріоритети важливості?
Але найгірше – ці слова віддають всю сферу оборонних закупівель під гриф таємності. Дивно лише, як за цим визначенням взагалі існують публічні закупівлі в Міноборони, бо це ж теж матеріально-технічне забезпечення ЗСУ.
Закон, написаний у 1994 році – до Конституції. Визначення, які цілком підходять для УРСР та її Збройних Сил.
Принципи, які не мають нічого спільного з євроатлантичними стандартами, і прямо їм суперечать.
Вже після цих 24 слів ми маємо СБУ як відповідальний орган з держтаємниці, що є абсурдом в собі.
Ми маємо таємні постанови СБУ з критеріями, відомими лише державним експертам з питань таємниці. Зведений перелік відомостей що становлять державну таємницю – і погодження кожного кроку його наповнення державними експертами – також після цих слів.
Утаємничений перелік виробників і постачальників озброєння і військової техніки, теж є наслідком радянської філософії цього закону.
Державне оборонне замовлення – як процедура, яка не містить ніякого власне, процедурного регулювання та конкурентності – серед тих таємних виробників таємного переліку – теж тримається на цих 24 словах закону про держтаємницю.
І додатковий бонус – через роки такої незмінної практики, ніхто не знає і не вміє проводити конкурентні і прозорі закупівлі озброєння і військової техніки. Законодавчо такі процедури взагалі не передбачені. Навіщо?
Саме зараз є вікно можливостей це змінити. Маємо новий закон про Національну безпеку. Треба не проґавити цей шанс. Та і наскільки складно змінити 24 слова?
Міністр оборони також підтримує виведення значної частини озброєння та військової техніки в «публічку».
А на заваді ці 24 слова.