Їду з Києва до Полтави.

Гортаю стрічку новин і розбирає мене сум:

1. Депутати, що лікують свої організми у приватних клініках та по закордонах, пропонують знизити прохідний бал у медвиші для абітурієнтів, щоб українців міг лікувати кожен охочий невіглас. Звісно, що цей маразм обертається в гасла про боротьбу за права абітурієнтів.

2. В Дніпрі бандит застрелив чоловіка, а його товариша поранив. Вони намагалися затримати зловмисника голіруч. МВС радить громадянам не втручатися, а викликати поліцію. Огортають це все у гасла піклування про безпеку громадян. При цьому в тому ж Дніпрі зловмисники стріляли в копа, а потім били. І журналісти ниють, що громадяни не втручалися, коли коп кликав на допомогу. Чому це громадяни не схотіли померти? А як же рекомендації МВС? Якийсь когнітивний дисонанс.

3. Журналістська спільнота ниє, що брати гроші за заказуху — погано, але без цього ніяк, бо медіаринку немає. І не треба засуджувати, бо журналістам важко. І хочеться їсти.

4. Мінкульт де-факто віддав на поталу місцевій владі Полтави унікальні пам'ятки архітектури.

Оте, що Ви бачите на знімку — процес руйнації шикарної будівлі в самому центрі міста. Ну, що ж... залишається тільки перейняти київський досвід з пожежами та завершити справу.

І от у моменти таких новин (воно реально у стрічці йшло смугою) дуже хочеться простих рішень:

1. Заборонити депутатам і їх родичам лікуватися у приватних закладах та за кордоном, якщо вже вони обранці народу і для свого народу сприяють підготовці лікарів-дебілів.

2. Роззброїти усіх чиновників. Позабирати нагородну зброю. Якщо МВС вважає добропорядних громадян заздалегідь злочинцями, що перестріляють один одного в чергах за хлібом, якщо їм дозволити короткоствол, то давайте і чиновники стануть такими ж добропорядними громадянами. Після того слід офіційно заборонити людям втручатися в будь-які злочини. Для цього є поліція, що приїде оформити злочин та порахує мертві тіла. Я, до речі, про подібне писав минулого року — Що робити, якщо Ви стали свідком злочину? Спершу — тікати. Бо влада не вважає, що Ви можете захистити себе та інших короткостволом. Є поліція. Вона захищає.

3. Якщо науковець задля збільшення своїх рейтингів підтасовує дослідження (бо рейтинги і індекс цитування — то велике грантове бабло), у випадку викриття йому не залишається місця в науковій спільноті світу. І неважливо, звідки він. З багатих США чи бідної України. Нікого не цікавить, що в тебе немає на кусень хліба, бо не можна називатися науковцем, якщо ти зраджуєш науковий метод пізнання для задоволення власних потреб. Якщо ти заробляєш гроші відвертою лженаукою або виїжджаєш на плагіаті — в розвиненому світі тебе за таке покарають. Чим відрізняються журналісти? Якщо нема чого їсти і ти зраджуєш журналістську етику — ти вже не журналіст. Чи здатна медіаспільнота нарешті розпочати процес свого очищення?

Може вже час, нє?

4. Саджати за доведення історичних будівель до руйнації. Згоріло? Чому не було охорони? Сигналізації? Чому дерево не оброблено спецпрепаратами? Чому немає даху? Завжди на такі будівлі мільйон відписок, а крайнього чиновника немає. Просто так сталося, ніхто не винен — найпопулярніша теза. Може досить?

5. Бонус пункт, без якого не можна: заборонити чиновникам купувати будь-які автівки за держкошт, окрім Ланосів. Доки не знімуть акцизи та не заведуть в країну без вимагання відкатів фольксваген та теслу.

Знаю, що ці тези просякнуті популізмом і сарказмом.

Що від них накриває зрадою.

Що хочеться простих рішень.

Та так не буває.

Система пручається, найкращі гинуть і страждають.

Однак здаватися не можна.

Нас 25 років готували до того, щоб ми втратили свою країну.

Ми встояли. Країна є.

Але не можна встояти від такого потужного удару, не втративши рівновагу.

Відновимо.

І хай начуваються ті, хто нас штовхав.

Хай начуваються.

Переможемо.