Мовне питання, мовні патрулі, суперечки навколо державної мови є ознаками сучасної дійсності в нашій країні. В біблійні часи жили простіше, такої проблеми не знали, але тоді не було й багато чого іншого: телефонів, комп'ютерів і польотів у космос.

В античні часи люди не опікувалися тим, хто якою мовою розмовляє. Філософські, історичні, епістолярні та інші першоджерела не згадують про існування так званої мовної проблеми. Усі розмовляли, як зручно.

Ізраїль, який завойовували багато разів, може служити прикладом. В різні часи єгиптяни, ассирійці, вавилоняни, перси, греки, парфяни, римляни, араби. Кожен народ приносив свою мову й культуру. Напевно це вплинуло на інтелектуальний розвиток народу, в результаті чого євреї стали такими, якими їх знають.

Треба особливо відзначити арамейську, пов'язану з арамеями, яких ототожнюють зі стародавніми сирійцями. Вона поширилася після завоювання Ассирією, яка стала першою великою імперією у світі, об'єднавши купу земель в єдиний геополітичний простір. Ассирійців змінили інші завойовники — вавилоняни. Після Вавилонського полону й повернення євреїв арамейська витіснила з розмовного ужитку іврит, з яким належить до семітської лінгвістичної групи, і могла вважатися мовою окупантів.

Після того, як Ізраїль став частиною імперії Олександра Македонського, там розповсюдилася грецька — друга мова окупантів. Греки були народом пронирливим, охочим до знань, носієм великої античної культури. Книги Нового Заповіту в оригіналі написані грецькою, яка також стала першою літургійною мовою Церкви.

Третьою найважливішою мовою окупантів стала латинська після приєднання до Римської імперії. Напис на хресті, який мав свідчити про винесений вирок Ісусу Христу, зробили на івриті, грецькою і латиною.

Біблієзнавці впевнені, що Ісус Христос розмовляв арамейською, яка на той час була найпоширенішою на Близькому Сході. Через неї Ісус був пов'язаний з культурою арамеїв (сирійців).

Тимчасом як іврит служив мовою Тори і юдейського богослужіння, Спаситель з учнями розмовляли чужинською мовою окупанта. Який жах для сучасних поборників одномовності. Це ще не все. Як мінімум, ще дві принесені окупантами мови зіграли важливу роль в історії християнства: грецька й латина.

Ніхто й ніколи не вважав багатомовність і багатокультурність проблемою. Навіть навпаки. Культурне розмаїття сприяло зародженню й поширенню християнської віри на теренах Римської імперії.

На першому місці повинно бути хто і що говорить, і лише на другому — якою мовою. «Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина» (Гете).