Україна — не те місце, де прибуток залежить від розміру капіталовкладень. Тут навпаки, як у казковому світі, де люди ходять на головах. Капіталістична логіка не завжди працює. Хто більше інвестує, більше втрачає. А хто накрав багато, отримав багатство з нічого, як олігархи, той на білому коні.

Антикорупціонери борються з корупцією, але ніяк не подолають. Постійно одне й те ж. Скандали й звільнення з посад, але майже ніхто з корумпованих посадовців не потрапляє за ґрати, хоча здається, саджати треба пачками.

Політики ніяк не збудують державу такою, якою повинна бути: справедливою, заможною, сильною. Високі гасла так і залишаються гаслами на тлі сірої, безпросвітної буденності.

Що спільного між ними? Патріоти, яким ніколи не бути владою. Обіцяльники, які завжди не виконують обіцянок, хоча сповнені благих намірів. Письменники, чиї книжки нецікаві публіці й вона їх не читатиме. Спортсмени, які регулярно виконують тренування, але не стануть чемпіонами, попри їхні мрії.

Невдачі не означають, що треба складати руки. Треба розбиратись. У чому спільна проблема багатьох людей? Вони хочуть досягти бажаного, але не вміють розставляти пріоритети. Треба розділяти, що первинне, а що вторинне. Правильне й адекватне мислення веде до правильних і адекватних дій, від яких залежить успіх.

Ми хочемо досягти бажаного, але часто не вміємо розставляти пріоритети й розділяти між первинним і вторинним. Скільки на світі прекрасних занять, але ніщо не може бути вище Творця неба й землі. Навіть держава, навіть високі ідеали.

Тарас Шевченко написав богохульного вірша, не найкращого в його творчості, за що Ватикан свого часу заборонив його книгу. Нечестивці й богохульники вчепились за цей вірш, ніби він є вираженням Істини. Інші твори Шевченка показують його більш благочестивим поетом.

Треба розрізняти між автором та його ліричним героєм, а не ототожнювати. Тут також питання, що первинне, а що вторинне. Ліричний герой поетичного твору, тим паче не найкращого, не може бути вище самого автора. Шевченко насправді не був настільки соціалістом і радикалом, яким його намалювала радянська пропаганда.

Молода країна повинна вчитися. У нас тільки формується політика, яка в розвинутих країнах існує століттями. Треба залишити казковий світ, де всі ходять на головах, і почати жити у світі реальному. Іноді треба вміти програвати, щоби в майбутньому перемагати. Перемогою будуть не довгі ряди могил героїв, а для всіх гідний рівень життя, захищені права, високі зарплати.

Бог роздає дари згідно з бажанням кожного. Молімося Творцю неба й землі, щоби простив наші гріхи. Просіть і дасться вам, що захочете.