Українці стали більш байдужими до подій на «далекому» Сході України і, як результат, зникає ентузіазм до підтримки армії. «Як ви можете веселитися і ходити по клубах, коли поруч вмирають захисники Вітчизни» – подібні заклики з тиском на жалість чи совість не спрацьовують. І цьому є пояснення – за більше ніж 2 роки війни українське суспільство виснажено. Більшість людей припинили відчувати війну. Точніше – стали відчувати її, як сухий текст у новинах про смерть кількох хлопців за добу. Тому суспільство потребує встряски. Відповідно, волонтерам слід змінити свої підходи до збору допомоги та взагалі своєї діяльності, щоб здійснити цю встряску. Яким саме повинно бути перезавантаження, здатне вдихнути нове життя в систему допомоги армії?

Дякуючи публікації журналіста Юрія Бутусова у Facebook, загострилось питання необхідності переформатування волонтерської допомоги. Звичайно, що і як змінювати — це особисте рішення волонтерських проектів. Але краще було б, якби вони всі зібралися разом і знайшли консолідовані відповіді щодо подальших кроків. Адже набагато ефективніше взаємодіяти разом, ніж бути Д'Артаньянами з принципом «кожний сам за себе». Амбіції — це добре, проте в колегах треба бачити колег, а не конкурентів.

В будь-якому випадку, перш за все, у суспільства повинна бути довіра до самих волонтерів. Звучить банально, хоча дійсно розплодилось досить багато аферистів і шахраїв, і це мінус до карми всіх волонтерів. Дії зловмисників назавжди відбивають бажання простих людей допомагати армії. Потрібна масова чистка від тих, хто дискредитує всю сферу. Наприклад, можна створити офіційний «чорний список» псевдоволонтерів і змушувати відповідні органи реагувати на цих злочинців.

Разом з тим, найголовніший привід для підвищення довіри до волонтерів – встановлення повної прозорості та звітності діяльності. Майже ніхто з волонтерських організацій, навіть найбільших, не перейшов на цей рівень. Часто добра людина переходить на сайт проекту і не може знайти там детального звіту, підкріпленого офіційними документами, – скільки грошей було отримано на ту чи іншу статтю потреб, а також від кого. Тоді у доброї людини справедливо виникає страх, що її гроші будуть витрачені не за призначенням. Потім добра людина бачить номер картки ПриватБанка якоїсь людини для переводу грошей, що додатково сіє сумніви. В ідеалі все повинно бути цивілізовано й офіційно.

Окреме питання – взаємодія волонтерів з адресатами допомоги. Як ефективно контролювати тих, кому надали домогу, щоб не допустити зловживань з їх боку? Чи завжди слід постачати те, що просять бійці? Можливо, слід змінити фокус допомоги з діючих бійців на тих, хто повернувся з війни? І таких запитань дуже багато.

Волонтери 2.0 – це не якесь далеке майбутнє. Зміни в системі потрібні на вчора.