Тема судів, по суті каральних органів, як частини радянської системи, є дуже актуальною вже зараз. Ми не маємо сумніву що перетерпимо, переможемо. А що далі? Стара радянська система, з радянською структурою управління. З радянською фінансовою системою згідно діючого бюджетного кодексу 1983 року. Та ще зі старою радянською каральною системою правосуддя, корумпованою наскрізь.
Але після війни народ по-перше спитає владу, а що далі. По друге спитає хто, як і що буде робити. Щоб відбудувати нову країну. Задля наших дітей та онуків. Країну, в якої буде простір для молоді в усіх сферах життя держави.
Не дай Боже їм зіштовхнутися с теперішньою судовою системою. А ще іноземним спонсорам, які повірять в нашу країну, та будуть готові привести інвестиції без яких відновлення країни неможливе. Але втратити свої гроші з «допомогою» наших судів зможуть в один момент.
Тому я запропонував дуже прості шляхи дій для подолання суддівського свавілля. Через обмеження фінансування корупційної складової судових структур.
Приведення пенсій до загальної пенсійної системи є найпростішим першим кроком. Цей крок залежить тільки від побажання депутатів та рішення Конституційного суду. Є вагоме обґрунтування та прецеденти по відміні спеціальних законів по пенсійному забезпеченню окремих категорій держслужбовців. При цьому ті, хто вже отримує нехай і захмарні пенсії, отримуватиме їх і далі. Але безхмарної перспективи не буде. Як тільки всі ці судді почують, що пенсії можуть бути обмежені, вони натовпом побіжать на пенсію. Іншим шляхом позбавитися їх дуже сумнівно.
Другий крок більш складніший. Стеля зарплатні держслужбовцям повинна бути встановлена… самими держслужбовцями. Тому й складніший крок. Але заможна країна не та, в якої захмарні гроші отримують топ-держслужбовці. В заможній країні всі громадяни повинні мати достойний рівень життя. Якщо держслужбовці мають шикарне життя за рахунок мільйонів громадян, то це навряд чи заможна країна. Я не відкидаю можливість через кілька років, після нашої перемоги, з покращенням життя всіх громадян, повернути й топ-держслужбовцям високої зарплатні.
От на ці питання громадяни звернуть увагу після війни. І що їм скаже влада? Почекайте років десять? Згодні будуть? Навряд чи.
Тому й потрібно вирішувати ці питання вже зараз. Кому вирішувати? Владі. Хочуть? Я думаю що не хочуть. По тому тиску, який я відчуваю зараз, коли почав писати на цю тему. Та ще з конкретними пропозиціями. Але я ж терплячий. Головне щоб справи не стояли на місці. ТРЕБА РОБИТИ ВЖЕ ЗАРАЗ. Для нашої чудової молоді. Наших дітей та онуків. На всі подальші покоління. А на вакансії, у тому числі й в судовій гілці влади, ми знайдемо кандидатів серед тієї же молоді.