Якось ще до війни, в дискусії з як ми називаємо радикальними українцями, я був значно здивований їхньою думкою про Трампа. Вони говорили, що саме він потрібний нашій країні як Президент США. Аргументували, що це є позасистемний політик. Мовляв, він не належить жодній впливовій світовій силі, а значить зрозуміє нас і допоможе більше, ніж «системний» Байден.

На всі мої аргументи, що непередбачуваність може дати цілком небажані для нас результати, їхні аргументи зводилися до одного факту: ось дав він нам Джавеліни, і другу зброю дасть.

А потім почалася війна, підло розв'язана імперським сусідом. Так, у перші дні війни нам ці Джавеліни дуже допомогли. Але була потрібна набагато більша допомога у вигляді різних зразків сучасної зброї, та й у кількостях на два порядки більші, ніж нам видавлювали по краплі. Ну і давимо щодня.

І ось ми підійшли до чергових доленосних виборів в Америці. І знову приміряємо майбутнього Президента до необхідної допомоги. Не як до благодійності, а як до нашої спроби зберегти та захистити існуючий світовий порядок. Нехай з вадами, але все ж як систему міжнародних відносин, що склалася.

І тут на арену знову виходить знаменитий персонаж. Цілком зрозуміла наша стратегія бути рівновіддаленими від вибору американського народу. І як наслідок – контактуємо з обома претендентами на таку важливу для Світу посаду. Але що від кожного з них чекатиме у разі їх перемоги?

Я зовсім не хочу говорити про пріоритети кожного з них. Але моделювати можливу американську післявиборчу політику щодо нас цілком можна. І якщо в одному випадку можна передбачити ту саму тягучку, але з вектором до нашої перемоги, то в іншому випадку буде взагалі повна непередбачуваність. Яка може зіграти як у наш бік так і у бік супротивника.

У Західному світі, який ми називаємо демократичним, будь-який борець з їхньою Системою, за законом жанру сам теж перетворюється на Дракона. Щоправда, їхній дракончик менш злодійкуватий і не такий кровожерливий, як дракон радянський чи пострадянський. Але традиції сильніші за мораль. Будь-яке може бути.

Тож сьогоднішні наші міжнародні зусилля ще на 5 тижнів стануть на паузу. Не вирішиться поки що жодне актуальне для нас питання. Ну і тим моїм довоєнним опонентам треба ще раз міцно подумати, хто ж для нашої країни буде кориснішим, системна жуйка чи позасистемна небезпека. Ну що ж, чекати недовго!